ХТО ТИ КВАДРОБІК?

 

Квадробери, теріантропи та фуррі: суть і приховані небезпеки нової субкультури

 Квадробери, теріантропи та фуррі: суть і приховані небезпеки нової субкультури

Діти-квадробери все частіше стають головними героями курйозних ситуацій.

Підростаюче покоління в масках з мордами тварин і накладними хвостами, що рачкує (пересувається карачки), тепер можна побачити не тільки в роликах з інтернету, а й на вулицях українських міст. Чим займаються і у що вірять квадробери - хто це і що про нове захоплення дітей потрібно знати батькам.

1. Як виникли квадробери - звідки пішла молодіжна течія

Хто такі квадробери зараз

2. Квадробери, теріантропи та фуррі - хвороба чи ні, думка психолога

3. Чи небезпечні квадробери в Україні - про що потрібно знати батькам

4. Чи потребують діти-квадробери психотерапевта

5. Як виникли квадробери - звідки пішла молодіжна течія

Уперше світ дізнався про те, що таке квадробери, завдяки хлопцеві на ім'я Кенічі Іто з Токіо. У дитинстві він зовні був схожий на мавпочку, через це часто вислуховував глузування від однолітків, але не ображався. Одного разу, будучи вже дорослим, Іто в зоопарку побачив мавпу, яка бігала по вольєру з неймовірною швидкістю. Відтоді Іто почав вивчати особливості опорно-рухового апарату мавпи і намагатися адаптувати наявні функції під організм людини. На це пішло 9 років.

Звісно, Іто не залишився непоміченим - на дорослого чоловіка, який бігає Токіо навкарачки, не раз звертала увагу поліція, але, тим не менш, бажаних результатів новатор досяг:

2008 року він пробіг стометрівку навкарачки за 18,58 секунди;

у 2013 році - за 16,87 секунди;

у 2015 році - за 15,71 секунди.

Іто став рекордсменом, а до нової техніки бігу стали придивлятися американські фітнес-тренери, саме тому в США з'явився вид тренувань під назвою "animal flow" - "вільні рухи в стилі тварини", що поєднують йогу, пілатес, стретчинг, капоейру і брейк-данс. Простіше кажучи, спочатку квадробіка справді була тільки видом фізичних вправ, а не субкультурою.

Сама назва "квадробіка" - це латинське "quattuor" (чотири) і англійське "aerobics" (аеробіка).

Хто такі квадробери зараз

У сучасному світі, найчастіше, квадробери - це люди (зокрема діти), які стали учасниками нестандартної субкультури, яка вже нічого спільного не має зі спортом. Нині діти, які беруть участь у тренді, пересуваються навкарачки, використовуючи тематичний реквізит - маски та накладні хвости. Для них квадробіка - це не про фізичну активність, а про спільність і приналежність до трендів.

Але квадробери в Україні не одні - це тільки одна гілка модної нині субкультури. Крім них існують теріантропи та фуррі, а різниця між трьома різними течіями одного тренду суттєва:

квадробери - ті, хто імітує повадки тварин фізично і зовні, надягаючи маски і хвости;

фуррі наслідують мультяшних героїв - людиноподібних звірят;

теріантропи переконані, що мають душу тварини.

Для того щоб розуміти, чи небезпечна така квадробіка для дитини, необхідно поспостерігати за її поведінкою і мотивацією.

Квадробери, теріантропи та фуррі - хвороба чи ні, думка психолога

Психолог Віталій Сторчеусов каже, що дитина має ідентифікувати себе в соціальній ієрархії, визначитися, як вона має поводитися, спілкуватися, зрозуміти, що може отримувати там ресурси - прийняття, захоплення чи навпаки - покарання. Якщо дитина цього не робить, а захоплюється таким хобі в спотвореному вигляді, то є ймовірність неправильної соціалізації - вона може почати ідентифікувати себе, як тварина.

Чи небезпечні квадробери в Україні - про що потрібно знати батькам

Кожен дорослий, який бачить, що його дитина почала захоплюватися новомодною субкультурою, має розуміти, чим відрізняються теріантропи від квадроберів і фуррі, а потім точно визначити, до якої течії насправді "лежить душа" дитини.

Сторчеусов вважає, що теоретично таке захоплення може призвести до психічних розладів, але для цього потрібен фундамент:

високий рівень тривоги;

схильність до депресії;

потужний стрес у житті.

Якщо в дитини щасливе життя, а квадробіка - одне із захоплень - з нею абсолютно нічого не буде. Зараз вона просто грає з друзями, бо їй весело, цікаво, це спосіб самовираження, і є такий тренд, але з часом вона зрозуміє, що їй це не потрібно. Такий сценарій реальний, якщо в дитини здоровий психологічний імунітет, здорова психіка.

У тому випадку, коли дитина через поведінку батьків не отримала здорову самоідентифікацію, але має викривлений психологічний імунітет, можуть початися проблеми. Такі діти не до кінця знають, коли треба зупинитися. Вони можуть перебувати в апатичному стані та вважати себе ізгоями. Також можливі симптоми невротичного циклу, а невроз працює за принципом "я притягую ще більше, щоб виправдати свої очікування". Тобто, вважає експерт, якщо дитина вважає себе вигнанцем, вона робитиме все, щоб ним і залишатися, підтверджуючи цю роль.

У крайніх випадках діти вважають себе тваринами. Якщо дитина сказала "я тварина", - це свідчить про те, що її психіка сильно зіпсована.

Психолог радить батькам звернути увагу на те, скільки часу дитина живе в ролі тварини - яка частина життя для неї відведена. Якщо в сина чи доньки з'явилося це хобі, але зникла активність в інших сферах життя, - то це "тривожний дзвінок".

Потрібно дивитися, чи зберігає дитина здоровий глузд поза хобі. Якщо так, то, найімовірніше, у неї відбуваються процеси самоаналізу, який рано чи пізно виведе дитину на новий шлях, де юний квадробер отримає якийсь результат і змінить свої погляди.

Якщо ж дитина закрилася в собі, і все її життя - це квадроберінг, то на це вже 100% варто звернути увагу, навіть якщо вона не ідентифікує себе як тварину. Хобі може бути лише "дзвіночком" про те, що в родині давно були проблеми. Якщо дитина була нещасливою ще до цього хобі, тоді очевидно, що треба щось змінювати в родині.

Чи потребують діти-квадробери психотерапевта

Сторчеусов переконаний, що якщо є "тривожні дзвіночки", потрібно звернутися до дитячого психолога або до сімейного психолога. Якщо ж зовсім треш - кваліфікований психолог може порадити звернутися до психіатра.

Батькам у жодному разі не можна примусово виривати дитину з оточення квадроберів, щоб не отримати з її боку спротив і не зіпсувати стосунки. Дитина обиратиме те місце, де вона щаслива, тому потрібно діяти за принципом співпраці. Слід налагоджувати стосунки в сім'ї, щоб дитина була готова відмовитися від цього хобі, оскільки в родині все добре.

Якщо батьки вмовлятимуть дитину відмовитися від квадроберингу - це погіршить ситуацію. Варто діяти за принципом "клин клином вибивають" - у сім'ї має бути більше позитиву для того, щоб дитина була самостійно готова зменшити цінність цього захоплення.

Психолог вважає, що має відбутися психологічний процес зменшення цінності квадроберінгу, і, найімовірніше, дитячий психолог піде за цим алгоритмом. Зменшити цінність хобі можна шляхом налагодження стосунків між дитиною та батьками. Квадробіка має ставати не єдиним способом життя, а додатковим захопленням, чимось цікавим, але не супер цінним.

Якщо дитина отримує емоції тільки від цього хобі, то, очевидно, що вона буде себе ідентифікувати виключно в ньому. Якщо ж квадробіка - це лише 10% від її захоплень, тоді є шанс, що друзі-квадробери швидко "зблякнуть" на тлі більш цікавих захоплень.

https://docs.google.com/presentation/d/1Z5dWvBI8MomyhbYnUlM1vhhy_PFY0jCu/edit?usp=drive_link&ouid=111796697105789123873&rtpof=true&sd=true

Азартні ігри -це незвичайна гра; чому варто бути обережним

Азартні ігри 

Тиждень протидії булінгу

 Ключова ідея Всеукраїнського тижня протидії булінгу 25.09.2023-29.09.2023 - це залучення активних школярів до вирішення проблеми цькування, налагодження спілкування «на рівних» між дітьми та дорослими, врахування дорослими думки дітей та обговорення нових ідей разом".

Під час уроку з учнями обговорили, що таке булінг, які існують види булінгу, чим конфлікт відрізняється від булінгу, як захистити себе самостійно або до кого звертатись по допомогу, якщо дитина стала жертвою булінгу, а також як можуть спостерігачі зупинити цькування.

По закінченню уроку було наголошено, що на законодавчому рівні визначена адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу та громадських робіт на учасників освітнього процесу причетних до випадків цькування.

В рамках тижня Протидії булінгу в учнівському колективі, практичний психолог провела для учнів 5-тих класів заняття з елементами тренінгу " Булінг STOPS тут", мета якого:Ознайомити учнів з поняттям «булінг», його видами та проявами;  Навчити учнів розрізняти «конфліктні ситуації» та ситуації «булінгу»;  Розвивати навички конструктивного вирішення конфліктних ситуацій, толерантного спілкування;  Формувати негативне ставлення до булінгу (неприпустимість проявів булінгу в дитячому середовищі).

Робота над казкою Г.К.Андерсена " Гидке каченя "

 Актуальність теми зумовлена тим, що явище булінгу надзвичайно поширене в сучасній школі, а його наслідки, беззаперечно, негативно впливають на самореалізацію особистості. Цю проблему з тих чи тих причин дуже часто замовчують, її не прийнято обговорювати.

Для учнів 2-4 класів на групі продовженого дня практичним психологом було проведено заняття для учнів " Робота над казкою Г.К.Андерсена " Гидке каченя ", мета якого: розвивати навички порівняння, аналізу, оцінки подій; вчити виділяти головне в тексті, висловлювати судження; ознайомити з поняттям" цькування", розвивати емпатію , співчуття, співчуття, повагу до думок

Підготовка дитини до школи

 

         Загадкове слово «школа» хвилює нас іще з раннього дитинства. Одні сприйма­ють школу як казкове місце, куди потрапляють старші діти, і вже там вони перетворюються на чарівників, котрі все вміють і все знають. Для інших — це заклад, куди мусить ходити стар­ший брат чи сестра. Ваші діти скоро прийдуть  до школи. Їх чекає знайомство з новою вчителькою, з новими друзями, а іноді і співбесіда. Часто у батьків виникає питання, що ж повинна знати і уміти дитина до початку шкільного навчання і що таке психологічна готовність до школи.

 Психологічна підготовка дитини до школи - це найважливіший етап, пройти яка дитина повинна під керівництвом батьків і педагогів у дитячому саду. Від того, як підготовлена дитина до школи, залежить все подальше навчання, а це 11 років важкої праці. 

  Що ж таке психологічна  готовність до навчання? Психологічна готовність до абсолютно нового періоду в житті малюка формується не за півтора місяці перед школою, а вимагає спеціальних зайнять впродовж усього підготовчого етапу.

Психологічна готовність до школи – це необхідний рівень психічного розвитку дитини для того, щоб засвоїти шкільну програму, спільно навчаючись в групі однолітків. Говорячи про готовність дитини до школи, ми аналізуємо його фізіологічну, педагогічну і психологічну підготовки.

Як відшукати «золоту серединку» й допо­могти дитині підійти до навчання максимально підготовленою, але не відбити головного — ба­жання вчитися? 

        • Важливо усвідомити: не потрібно заздале­гідь виконувати програму першого класу. Тре­ба створити умови для загального розвитку дитини! Щоб успішно навчатися, потрібні сили (фі­зична готовність). саме фізичний розвиток — запорука успішно­го навчання дитини в школі. Фізична готов­ність — це перший крок до школи. Другий крок  - психологічна підготовка дитини до навчання, що передбачає певний рівень роз­витку інтелектуальної, емоційної, соціальної, вольової сфер дитини. Саме особистісна та соціальна готов­ність дитини до навчання у школі означає адекватність її поведінки у соціальному се­редовищі, мати відповідні навички комуніка­ції, бути відповідальною, наполегливою, від­стоювати власні позиції, приймати рішення, орієнтуватись у просторі та часі, виявляти то­лерантність, емпатію.

              • Емоційна готовність. Шестирічна дитина дуже емоційна. Почуття панують над усім її життям, додаючи йому особливого за­барвлення. Коли близькі дорослі люблять дитину, добре ставляться до неї, визнають її права, вона отримує емоційне задово­лення — почуття впевненості, захищеності. В цих умовах розвивається життєрадісна, фі­зично та психічно активна дитина. Емоційне благополуччя сприяє нормальному розвит­ку дитини. Саме в умовах взаємної любові в сім'ї дитина починає вчитися любові сама.

•    Серйозної уваги вимагає формування вольової готовності майбутнього першо­класника. Адже його чекає напружена праця, він має робити не тільки те, що йому хочеть­ся, а й те, що від нього вимагатимуть учитель, школа. А це непросто. Дитина мусить доклас­ти великих зусиль, аби навчитися керувати своєю поведінкою, своєю розумовою діяль­ністю — увагою, мисленням, пам'яттю, а також оцінити результат своєї вольової дії (доводити справу до кінця, виконувати доручення, пра­вильно ставитися до критики, поводитись у колективі, як удома

                   • Інтелектуальна готовність. Над­звичайно, важливо, аби ще до школи ди­тина була інтелектуально розвиненою. Інтелектуальна готовність забазпечується оволодінням найпростішими формами мислення, мислительними операціями (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення), формуванням довільної пам’яті і уваги, розвитком допитливості, ініціативи, самостійності, уміння логічно мислити; виробленням умінь і навичок навчальної діяльності (планувати роботу, організовувати робоче місце, працювати в певному темпі, передбачувати результат роботи, оцінювати його). Розумова готовність дитини до школи передбачає також вміння слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час виконання завдання, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання незрозуміле, оцінювати свою роботу, досягати бажаних результатів.

                                                         Пам'ятка  батькам майбутніх першокласників

•      Не залякуйте дитину школою!

•      Щоб дитина хотіла йти в школу, в її голові повинно  скластися позитивний, теплий образ.

•      Розкажіть їй  про ваше шкільне дитинство, згадайте де кілька веселих історій. Покажіть шкільні фото і розкажіть про ваше шкільне життя і однокласників. Розповідайте якомога більше і конкретніше про шкільні звичаї і правила.

•      Пограйте в школу(ви - вчитель, дитина і м'які іграшки - учні), а в грі задійте шкільну атрибутику: портфель, зошити, ручки.

 І навіть якщо Ви вважаєте, що не всі наведені вміння та якості притаманні вашій дитині, не потрібно впадати у паніку і думати, що Вашого першокласника очікують тільки труднощі, невдачі і проблеми. Але, у той же час, не можна сподіватися, що вміння вчитися прийде до дитини саме по собі. Без підтримки і зацікавленості батьків воно буде формуватися довго і складно. Тому так важливі взаєморозуміння, співпраця і довіра між школою і сім’єю. У нас з Вами спільна мета і спільне завдання: зробити так, щоб наші діти виросли розумними, добрими,  вихованими людьми. І це стане дійсністю, якщо ми будемо працювати разом, підтримуючи один одного.

До дня психолога практичний психолог Аліна Скороход отримала подяку Управління освіти Міської ради міста Кропивницького за активну громадянську позицію, особистий внесок у розвиток освіти, самовідданість, виявлену в час воєнного вторгнення.

 

5 секретів щастя

    Психологи стверджують, що бути щасливими -просто. Головне - робити щодня те, що робили учасники досліджень «Щасливим бути легко». Психолог каліфорнійського університету Соня Любомирських разом з колегами виділила п'ять речей, які, на їх думку, допомагають бути щасливими.
По-перше, необхідно бути вдячними.

• Ті учасники експериментів, яких психологи попросили написати листи подяки людям, які їм коли-небудь допомогли, почували себе значно щасливішими, ніж ті, хто таких послань не писав. Причому зовсім необов'язково було відправляти ці листи. Як зазначають учені, навіть просте вираження подяки на папері змушувало людей відчувати прилив щастя.

По-друге, треба бути оптимістами.

• Учасникам проекту було дано завдання подумати, яким вони бачать своє ідеальне майбутнє: це може бути, наприклад, сімейне життя з люблячим та надійним партнером або повноцінна професійна діяльність. Після цього свої думки потрібно було записати в особистий щоденник. Ті, хто практикував таким чином протягом кількох тижнів позитивне мислення, говорили, що їх душевний стан значно покращився.

По-третє, треба вміти радіти своїм успіхам.

• Так, люди, які записували по три випадки, які їх порадували за тиждень, концентрувалися саме на всьому доброму, що відбувалося в їхньому житті, і знаходили більше причин бути щасливими.

По-четверте, слід використовувати свої сильні сторони.

• Наприклад, ті, хто вважає, що володіє непоганим почуттям гумору, можуть жартами розрядити напружену обстановку ділової зустрічі або втішити друга, що потрапив у біду. Гумор також допомагає забути про свої біди, стверджують психологи.

По-п'яте, потрібно робити добрі вчинки.

• Люди, які пожертвували своїм часом і грошима на допомогу нужденним, казали, що відчули себе після цих актів милосердя щасливішими.

Просвіта. 16 ознак психічного здоров’я за Ненсі Мак Вільямс

 1. Здатність кохати.

2. Здатність працювати.

3. Здатність до гри.

4. Здатність мати безпечні стосунки.

5. Автономія.

6. Постійність себе та об'єкта / концепція інтегрованості

💭 Це здатність залишатися в контакті з усіма сторонами свого Я: як добрими, так і поганими, як приємними, так і не викликають бурхливої радості. Це також здатність відчувати конфлікти і при цьому не розщеплюватись. Одним із порушень цього пункту може бути "напад" на власне тіло, коли воно несвідомо не сприймається як частина себе. Воно стає чимось окремим, що можна змусити голодувати чи різати тощо

7. Здатність відновлюватися після стресу (сила Его).

8. Реалістична та надійна самооцінка.

9. Система ціннісних орієнтацій.

10. Здатність виносити напруження емоцій.

11. Здатність до рефлексії, можливості “побачити” себе зі сторони.

12. Менталізація.

💭 Маючи цю здатність, люди здатні зрозуміти, що Інші - це зовсім окремі особистості, зі своїми особливостями, особистісною та психологічною структурою. 

13. Широка варіативність захисних механізмів та гнучкість у їх використанні.

14. Баланс між тим, що я роблю для себе та для свого оточення. 

15. Почуття вітальності. 💭 Це здатність бути і почуватися живим. 

16. Прийняття того, що ми не можемо змінити.

💭 Це про здатність щиро і чесно сумувати, відчувати скорботу у зв'язку з тим, що неможливо змінити. Прийняття своєї обмеженості та оплакування того, чого нам хотілося б мати, але його в нас немає.

Не забудемо!Не пробачимо!

 24 лютого — дата, яка назавжди відлунюватиме подіями минулого року. Тому напередодні або під час річниці нас може накривати хвиля флешбеків. 
Для когось це просто спогади, а для когось — фізичний дискомфорт, тривожний сон і страх, що деякі події знову повторяться (попри те, що війна ще триває).
Вторгнення 24 лютого - це була дійсно жахлива та шокуюча подія. Сам факт цієї події був травматичним. Та більшість українців після вторгнення стикнулися з ще багатьма шоковими подіями: міграцією, втратою надбаного способу життя, страхом за своє життя та життям близьких, повітряні тривоги, новини, теракти з боку рф і ще багато різних речей. 
Ділитися спогадами - це один зі способів запускати в дію процес природного відновлення травми 
Важливо розповідати комусь про пережити, обговорювати, рефлексувати. І тут ми стикаємося з одним великим “але”.

Бережіть себе, незламні! 

Цитата дня

 

Цитата дня

 

Цитата дня