Адаптація учнів першого класу

Етапи фізіологічного адаптування дитини

 до школи

Батькам це необхідно знати!

Процес фізіологічної адаптації дитини до школи можна поділити на кілька етапів або періодів, кожен із яких має свої особливості і характеризується різним ступенем  напруження функціональних систем організму. Те, як проходить цей процес, які зміни в організмі дитини відбуваються при адаптації до школи, протягом багатьох років вивчали спеціалісти в галузі медицини (М. Антропова, М. Кольцова,   О. Хрипкова). Ці комплексні дослідження включали вивчення показників вищої нервової діяльності, розумової працездатності, стану серцево-судинної системи, системи дихання, ендокринної системи, стану здоров’я, успішності, режиму дня, навчальної активності на уроках. Таке комплексне і всебічне вивчення змін, що відбуваються в організмі, поряд з оцінкою стану здоров’я та найважливіших педагогічних аспектів навчання дало змогу отримати достатньо повну картину процесу адаптації.

Виділяють три основні етапи адаптації.

Перший етап – орієнтувальний, коли у відповідь на весь комплекс нових впливів, пов’язаних із початком систематичного навчання, бурхливо реагують усі системи організму. Ця «фізіологічна» буря триває два-три тижні. На цьому етапі організм дитини витрачає все, що в нього є, та іноді і «бере у борг», що свідчить про надзвичайно високу «ціну» плати за цей період. Тому батькам важливо пам’ятати про цю особливість.

Другий етап – «буря» вгамовується, «ціна» знижується. Помітне нестійке пристосування, коли організм шукає і знаходить певні оптимальні (або близькі до оптимальних) варіанти реакцій на ці впливи.

Третій етап – період відносно стійкого пристосування, коли організм знаходить найоптимальніші варіанти реагування на навантаження, які вимагають меншого напруження всіх систем. Хоч яку б роботу виконував школяр: чи розумову із засвоєння нових знань, чи статичне навантаження, чи психологічну (спілкування у великому колективі), – кожна із систем організму повинна відреагувати своїм напруженням, своєю роботою. Тому ще більше напруження буде «видавати» кожна система, то більше ресурсів витратить організм. Але можливості дитячого організму далеко не безмежні, а тривала напруженість і пов’язана з цим утома і перевтома можуть завдати значної шкоди здоров’ю дитини.

Тривалість усіх трьох фаз адаптації – 5-6 тижнів, причому найбільш складним є період між першим і четвертим тижнем.

 

Десять заповідей для батьків першокласника

1. Починайте «забувати» про те, що Ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Якщо ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі мити посуд».

2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені книги, ігри, мультфільми), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

3. Залучайте дитину до економічних питань родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, давайте гроші на хліб або морозиво, коментуючи суму).

4. Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття і думки дитини. На скарги з боку оточуючих відповідайте: «Спасибі, ми поговоримо на цю тему.»

5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками та дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так можна сформувати в неї правильну життєву позицію.

6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука успішного навчання. Були в театрі, цирку, кіно – нехай розкаже, що найбільше сподобалось. Слухайте уважно, ставте питання, щоб дитина відчувала, що це Вам цікаво.

7. Відповідайте на кожне питання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

8. Намагайтесь хоч іноді дивитись на світ очима Вашої дитини. Це основа взаєморозуміння.

9. Частіше хваліть дитину. Підтримуйте віру в себе. На скарги, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов’язково, тільки треба ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що Ваша дитина може все, потрібно лише допомагати. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

10. Не будуйте Ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причину Ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до Вас сьогодні і в майбутньому.

                                 10 “золотих правил” виховання щаcливих дітей

1. Стимулюйте інтелект дитини.

Створивши сприятливе середовище, можна підвищити розумовий розвиток дитини. Тому – не гайте часу. В ранньому дитинстві мозок краще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше засвоїти їх набагато важче.

2. Формуйте самоповагу.

Висока самооцінка додає сміливості братися за нове, ризикувати і, навіть зазнавши невдачі, все-таки перемагати. Необхідно розвивати в дитині такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.

3. Вчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички:

- щира любов до батьків дає відчуття захищеності;

- приязне ставлення до оточуючих, не лише до близьких і рідних;

- зовнішня привабливість: одяг, манери;

  -можливість спостерігати правильне соціальне спілкування: поведінка батьків, учителів, ровесників;

- висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі;

- мати б хоча б середній запас слів, підтримувати розмову.

4. Пильнуйте, щоб дитина не стала телеманом чи комп’ютероманом.

Телевізор, відео, комп’ютер, як злі чарівники, здатні красти внеї години, дні, роки. Перегляд телепередач понад норму гальмує у дітей розвиток лівої півкулі головного мозку, деякі комп’ютерні ігри формують агресивну поведінку. Лівою півкулею визначається розвиток мови. “Телемани” і “комп’ютеромани” стають нервовими, їхні дії визначаються миттєвою реакцією, завдаючи шкоди осмисленню та обговоренню події. Телепередачам та комп’ютеру слід протиставляти заняття спортом, музикою, читанням, корисною домашньою роботою тощо.

5. Виховуйте відповідальність і порядність.

Не лише повсякчас пояснюйте, що таке добро, а що – погано, а й закріплюйте гарні навички, наприклад, робити все вчасно дотримуватись режиму дня і правильного харчування , карайте за негідні вчинки, тільки не різкою.

За приклад дитині має слугувати плідна поведінка батьків, а пізніше ровесників.

6. Навчіть дитину шанувати сім’ю.

Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити все тільки добре та розуміти “хочу” і “треба”.

Найкращий спосіб виявити батьківську любов – кохати матір своїх дітей. Жінка, зігріта чоловічою любов’ю і повагою, добре ставиться до сім’ї.

Усе це краще за будь-яку лекцію дасть зрозуміти дитині, сімейне життя – це, насамперед, рівноправ’я у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання зробити для неї добро, ніжність та взаємну повагу.

7. Живіть у хорошому оточенні.

У кожної дитини має бути хороший друг. Друзі, яких виберуть ваші діти, впливатимуть на їхні орієнтири та поведінку. Батьки спрямовують і зміцнюють цю дружбу та дбають про якнайширше коло знайомств з ровесниками з благополучних сімей.

8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самоцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших, виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги: дотримуватись порядку в домі, організовувати своє дозвілля, гідно себе поводити.

Не будьте тиранами. Запам’ятайте, що відповідальними, розумними і слухняними діти стають не відразу. На це треба витратити роки.

9. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Отож, подбайте, щоб вони без примусу набули трудових навичок (хоча б елементарних – як жарити картоплю -как правильно жарить картошку), допоможіть заповнити їхнє життя цікавими і корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху. Нехай вчаться долати труднощі, впевняються, що можуть впоратися з будь-якою справою. Але все це має бути цікавою, захоплюючою грою, а не важкою необхідністю.

10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках. Треба, щоб вони брали участь у сімейних нарадах. Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, особливо те, що в них добре виходить.

 Поради практичного психолога батькам щодо успішного навчання та міцного здоров’я дітей:

 

  1) дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки,чіткого режиму життя (розподіл часу для праці,навчання,дозвілля,відпочинку);практикувати визначення кожному членові сім’ї його обов’язків,конторолювати їх виконання,спільно з дітьми аналізувати стан життя родини,її перспективи,внутрісімейні плани тощо;
  2) постінйо тримати в полі зору шкільне життя дитини,цікавитися її успіхами,проблемами,труднощами,інтересами,запитами,прагненнями та способами їх задоволення;

  3) знати товаришів своєї дитини,зони її неформального спілкування,сповідувані нею ідеали,пріоритетні життєві орієнтири;

  4) виховувати в дітей відповідальне,ціннісне ставлення до свого здоров’я,культивувати розуміння обов’язку,допомагати в майбутньому своїм престарілим батькам і родичам,дітям,усім нужденним людям утримувати свою сім’ю;

  5) компетентно й педагогічно грамотно (без повчань,моралізування,докучливості,залякування,з урахуванням вікових характеристик) обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркомани,токсикомани,алкоголіки).Намагатись,аби перша інформація про наркотичне лихо та сумнівний кайф надійшла до дітей саме від батьків,родини,а не від компанії,з вулиці тощо;

  6) обмежувати доступ дітей до інформації,що популяризує наркоманію,зваблює їх насолодою від уживання наркотичних і токсичних речовин;

  7) розвивати й заохочувати самойстійність у дітей,уміння відстоювати свою позицію.власні переконання;навчати протистояти агітації прихильників сучасного способу життя, «прикрашеного» наркотичними й токсичними речовинами,алкоголем тощо;

  8) підтримувати постійний зв’язок зі школою,іншими виховними структурами суспільства,допомагати їм у пропаганді й утвердженні здорового способу життя підростаючого покоління;

  9) знати й уміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків.токсичних речовин,алкоголю тощо (зміни фізичного стану,поведінки,активності тощо);

  10) бути готовими до консультацій із педагогами,психологами,медиками;до відвертої та спокійної розмови з дитиною;до прийняття певних дисциплінарних рішень щодо обмеження непродуктивного часу життя дитини й контактування її з підозрілими товаришами.Первинною профілактичною роботою стає якомога повна інформація про фізичне,психологічне й духовне здоров’я людини,його збереження.

    Доброзичливий, здоровий клімат у школі допомагає викликати учнів на відверту розмову,краще сприйняти інформацію. 

    Тяжіння підлітка до вживання психоактивних речовин найчастіше є симптомом більш загального особистісного неблагополуччя,ніколи не буває випадковим,а є логічним завершенням поереднього розвитку. 

Саме ці особливості викликають відхилення в поведінці,напруженість у соціальних контактах,які в свою чергу пов’язані з виникненням потреби змінити свій психічний стан.      

    Для поліпшення взаєминим із дітьми «групи ризику» практичним психологом розроблені такі рекомендації вчителям:

  1.Адекватність вимог:відповідність їх можливостям учня – надання йому права самому визначати свої головні інтереси в житті.
Нав’язування педагогами й батьками учню власних високих стандартів,чужих йому інтересів викликає,як правило,у нього почуття невпевненості,неповноцінності,інколи й агресію.

  2.Забезпечення емоційного комфорту підлітку.  Небажано,щоб учень сприймав учителя як налаштованого проти нього,тому потрібно сприймати дітей «групи ризику» такими якими вони є,спокійно,а не спалахувати на кожне їхнє негативне висловлювання або вчинок.

  3.Посилення контролю.  Його особливо потребують імпульсивні,нестримані діти.
Рекомендується за провини їх не стільки карати,скільки викликати почуття розкаяння за вчинене.Використовувати такі засоби виховног овпливу,як стимуляція зразкової поведінки,демонстрація образи,відмова від схвалення.

  4.Схвалення активності.   Гіперактивних і неорганізованих дітей рекомендується завантажувати корисною та цікавою діяльністю,не залишаючи багато часу для байдикування.Інакше вони використовуватимуть його для небажаних дій.

  5.Надання самостійності в такій індивідуальній формі,щоб у підлітка розвинулося почуття причетності,розуміння значущості власного місця в житті та своєї соціальної ролі,і,зрештою,щоб підліток прийшов до зміни моральних цінностей,підвищення рівня відповідальності та впевненості в собі.

  6.Уникати навішування ярликів.  Досвід доводить,що переглядання вчителем своїх суджень про дітей «групи ризику»,швидка позитивна реакція та схвалення їхніх зусиль у подоланні своїх недоліків у навчанні й спілкуванні мають великий виховний ефект.

  7.Викорстання схвалення та заохочення.  Дітей «групи ризику» хвалять за поліпшення навчальної діяльності (а не тільки за здібності),за підвищення рівня вихованості,а також за зусилля в творчій діяльності.

  8.Визнання педагогом власних помилок і вибачення.

  9.Застосування покарання в необхідних випадках.  Для формування позитивного самостановлення учнів бажано,щоб учитель у своїх стосунках із ними керувався такими правилами:-приділяти увагу всім учням;-знаходити час для особистісного контакту з кожним учнем;-відзначати успіхи учнів і хвалити їх справедливо;-ураховувати індивідуальні особливості учнів.    

 

Темперамент

Розмальовка по правам 

Готовність дитини до навчання в школі

Гра "Якої картинки не вистачає"

Адаптація

Ігри з розвитку уваги

Ігри з розвитку мислення

ДИДАКТИЧНІ ІГРИ З КАМІНЧИКАМИ МАРБЛС

Важливе завдання практичного психолога закладу освіти – допомога батькам у виконанні ними функції вихователів. Під цими функціями розуміється не лише створення гармонічних взаємин між батьками та дітьми, але й їх передумов: певного способу життя і доброзичливих стосунків усіх членів родини.

Отже, формування педагогічної культури сучасної сім'ї – це процес виховання і перевиховання дорослих: батьків, інших членів родини, навіть опосередковано дітей, який може бути корисним і необхідним навіть тим батькам, які, виховуючи дітей, не відчувають певних проблем. Обговорювати зазначені проблеми потрібно, насамперед, на батьківських зборах. Формування педагогічної культури батьків у сучасному закладі освіти можна здійснювати як через різноманітні заходи на батьківських зборах (лекції, обмін досвідом родинного виховання, диспути, дискусії, консультації і т. д.), так і через університети педагогічних знань, лекторії для батьків, позакласний педагогічний всеобуч, консультативні пункти, тренінги тощо.

Та все ж найбільш доцільною формою просвітництва батьків вважається та, за допомогою якої здійснюється відхід від традиційних форм роботи(малі батьківські збори, консультації), спілкування з окремими членами родини, тестування та анкетування батьків і дітей, тренінги, практикуми, рольові та ділові ігри і т. д., що спрямовані на встановлення в сім'ях міцних морально-етичних зв'язків між дорослими і дітьми, атмосфери взаєморозуміння, співробітництва, емоційної співпричетності один до одного.

  

Практичний психолог Скороход Аліна Володимирівна представляє лайфхак

"ДИДАКТИЧНІ ІГРИ З КАМІНЧИКАМИ МАРБЛС"

 Основним і головним видом діяльності в житті дитини є гра.

Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку дитини. Гра - це величезне вікно, через яке в духовний світ дитини вливається цілющий потік уявлень, понять. Гра - це іскра, що запалює вогник допитливості і допитливості.

В. О. Сухомлинський

І тому процес навчання повинен проходити в ігровій формі. Робота з дитиною повинна бути ігровий, емоційно приємною, різноманітною. Виникає необхідність використання поєднання в корекції у дітей різних способів варіативності традиційних (пальчикова гімнастика) і нетрадиційних ігрових прийомів і засобів, наприклад, застосування камінчик Марблс.

Що ж таке Марблс?

Марблс - це сяючий скляну кульку сплюсненої, круглої, овальної або іншої форми. Далекий нащадок глиняних кульок, які в давнину були іграшками для людей. Камінці Марблс можуть бути зроблені з глини, дерева, пластика або найчастіше зі скла. Вони мають різноманітні відтінки, кольори, краса яких зачаровує настільки, що і дорослим і дітям хочеться до них доторкнутися, потримати в руках.

Ігри з кульками Марблс - це і фізичне, і розумовий розвиток дитини. Вони тренують дрібну моторику рук, спритність, окомір і координацію рухів. В процесі гри у дітей формується швидкість нервових імпульсів від рецепторів руки до мовним руховим центрам.

Кульки Марблс беруть свій початок від розваг древніх римлян і греків. Вони об'єднують в собі морську хвилю, зоряний пил, бурштин і краплю води. Ігри з кульками Марблс - це фізичний і розумовий розвиток дитини. Робота з різнокольоровими каменями так само за силою впливу на дитину викликає позитивну реакцію: радість, посмішку, позитивні емоції. Допомагає педагогу привернути увагу дітей до завдання.

Збільшення числа вихованців з множинними складними вадами розвитку змушує педагогів шукати, застосовувати нові методи і форми роботи. Застосування камінчиків "Марблс" це один з нетрадиційних прийомів навчання, цікавий для дітей, що дозволяє працювати в різних напрямках.

Використання кульок Марблс на практиці вирішує наступні завдання:

1. Розвиток дрібної моторики, зорово-рухової координації.

2. Формування правильного захоплення кульки пензлем руки.

3. Розвиток складно координованого руху пальців і кистей рук

4. Розвиток тактильних відчуттів

5. Розвиток просторових уявлень

6. Формування уявлення про букви і звуки

7. Розвиток лексико граматичних понять

8. Розвиток фонематичного слуху і сприйняття

9. Розвиток зв'язного мовлення

10. Формування математичних уявлень і понять

11. Розвиток зорової уваги, пам'яті, мислення

12. Розвиток фантазії дитини

Робота з камінчиками Марблс активізує і розвиває увагу, сенсорне сприйняття, дрібну моторику, уяву учнів. Підвищують мовну активність дітей. Дані гри можуть бути використані в самостійної діяльності, режимних моментах і на заняттях. Дитині пропонуються камінчики, картки .

Дидактичні ігри з камінчиками марблс

Розвивальні ігри з камінчиками марблс