Консульпункт для батьків

Воркшоп -2022
      Чого не варто робити батькам по відношенню до дітей під час карантину

Як стати хорошими батьками

 Поради практичного психолога батькам учнів початкової школи

Конфлікти є невід’ємною складовою людського життя, вони відіграють значну роль як у розвитку окремої особистості, так і у розвитку суспільства. Для того, щоб використати позитивні можливості конфліктів та мінімізувати їхній негативний вплив, кожна людина має оволодіти певною сумою теоретичних знань та практичних навичок поведінки у різноманітних конфліктних ситуаціях.

Толерантність у розвитку конфлікту

Як розмовляти з підлітком

Рекомендації щодо виховання

1. Виявляйте свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що ви любитимете її завжди, за будь-яких обставин. Але слідкуйте затим, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність, встановіть чіткі межі дозволеного і завжди не­ухильно дотримуйтеся встановлених заборон і дозволів.

2. Повірте у неповторність та оригінальність вашої дитини, у те, що вона унікальна, єдина така у світі. Вона не може бути чиєюсь копією, зокрема вашою. Тому не варто вимагати від дитини повторення ваших досягнень, наслідування ваших здібностей і талантів. Дайте право своїй дитині прожити власне життя і досягти своїх результатів, своєї мети.

3.Приймайте дитину такою, якою вона є, зі всіма своїми вадами та чеснотами. Підкреслюйте її сильні сторони, але її вчинки оцінюйте об'єктивно. Оцінюйте не саму дитину, а тільки її вчинок. Частіше хваліть дитину за її досягнення, порівнюйте їх з попередніми досягненнями самої дитини, але ні в якому разі не з досягненнями інших дітей.                                          .

4. Дайте вашій дитині більше самостійності, не забирайте у неї право на помилку, адже, виправляючи свої помилки, дитина вчиться. Краще порадьте їй, як вчинити правильно, і обов'язково аргументуйте свої думки, розкрийте дитині наслідки її майбутнього вчинку і потім надайте право вибору.

5. Не погрожуйте дитині, просто розкажіть їй, що ви змушені будете зробити в тому разі, якщо вона обере небажаний для неї і для оточення спосіб поведінки. Завжди дотримуйтесь цього рішення, якщо вже ви його прийняли. Каяття дитини прийміть з радістю, з полегшенням, але покарання не варто відміняти, адже вчинок уже зроблено, і покарання теж буде заслуженим. Покажіть і розкажіть дитині, як важко вам тепер це робити, і радійте разом з дитиною з того, що більше вам ніколи не доведеться її карати, бо вона зрозуміла свою неправоту.

6. Дотримуйтесь єдності вимог у сім’ї, інакше дитина навчиться пристосовуватись і обманювати.

7.Не з'ясовуйте стосунків у присутності дитини. Виникнення дитячих неврозів має тісний зв'язок із негативною дією сварок між батьками у присутності дітей. Не маніпулюйте дитиною у власних інтересах, особливо коли вона це бачить і чує.

8.Чітко встановіть права  дитини у сім'ї (відповідно до її віку та можливостей), покажіть їй, що вона рівноправний член родини і також має право брати участь у сімейній раді.

9.Не соромтеся визнати перед дитиною свою помилку чи неправоту, попросити у неї вибачення. Покажіть їй, що ідеальних людей не існує і ви теж можете помилятися.

10.У спілкуванні уникайте наказових форм дієслів.

11.У конфліктній ситуації уникайте «тивисловлювань», замінюючи їх «я-висловлюваннями»:

Ти завжди кричиш на мене! — Я дуже хочу, щоб на мене не кричали, бо я тоді погано розумію, чого від мене вимагають.

Ти знову розкидав іграшки! — Я так втоми­лась на роботі, невже мені доведеться ще й іграшки складати ?Здається, це твій обов'язок.

Ти не любиш мене! — Я знаю, що ти мене любиш, просто зараз трохи сердишся на мене, давай вибачимо один одному і помиримося.

Ти знову погано їси! — Невже я зовсім не вмію готувати ?Як шкода, що моя їжа несмачна...

12. Уникайте абстрактних висловів, що не описують конкретної ситуації:

—Скільки разів тобі казати!

—Ти знову...

—Коли ж ти навчишся?

—Ти все робиш не так!

13. Ніколи не займайтесь цілеспрямованим словесним вихованням. Краще покажіть дитині гідний приклад. Адже дитина на підсвідомому рівні засвоює і копіює ваші правила поведінки та моральні норми. Дитина — ваше дзеркало.

14. Демонструйте оптимізм. Виражайте впевненість у хорошому результаті, у можливостях дитини — цим ви укріплюєте віру дитини в себе, сприяєте її позитивному ставленню до світу і оточення, зміцнюючи її психічне здоров'я.

Про здоровий спосіб життя, поради батькам

« Без здоров’я  немає щастя»

                                                           «Без здоров’я  ніщо людині не миле»

                                                           «Було б здоров’я , а все інше наживемо»

Шановні батьки!

         Людина — досконале створіння природи. Та для того, щоб вона могла насолоджуватися життям і його красою, дуже важливо мати здоров’я.

Здоров’я і фізичний розвиток дітей — одна з головних проблем сім’ї та школи.

Здоров’я дітей останні роки має стійку тен­денцію до погіршення. Так, за матеріалами Націо­нальної академії наук України, абсолютно здорових учнів у початкових класах на сьогодні — лише 5 %.

       Здоров’я – це найвище благо, дароване людині Природою. Без нього життя не може бути повноцінним і щасливим. На жаль, досить часто ми (діти – через необізнаність, дорослі – через легковажність) бездумно розтринькуємо цей дарунок, забуваючи, що втратити здоров’я легко, а повернути – дуже важко, інколи неможливо.

       Як не прикро, природа дарує здоров’я з однією умовою: його потрібно належним чином підтримувати, зміцнювати, тренувати. Якщо ж людина порушує цю умову, то Природа відбирає здоров’я і дарує його комусь іншому з тією ж умовою. Збереження і зміцнення здоров’я молодого покоління – найважливіша функція дошкільної освіти.

          Важливу роль у розвитку фізично здорової дитини має відіграти фізкультура та спорт, загартування. Вони тренують не лише тіло, але й характер. Ігри та спорт виховують товариськість, комунікабельність, згуртованість. Ніхто не сумнівається у користі здоров’я, але воно не прийде само, без праці. Потрібні напруження та обмеження, потрібна воля. На щастя, розвити та зберегти здоров’я дитини простіше, ніж дорослої людини. У дитячому організмі ще діють уроджені програми активності, які є необхідним елементом росту.

  Батьки не можуть перебувати осторонь фізичного виховання дитини. Позитивний вплив, як правило, має їх особистий приклад.

        Пам’ятайте, що повністю вберегти дітей від хвороб — неможливо. І в цього є ряд причин. Найперша — мікроби. Вони дуже різноманітні. Захист є, але поки сформується імунітет, слід 1—2—3 тижні прохворіти. Для здорової дитини, та ще й при сучасній медицині, такі хвороби безпечні. Організм у змозі впоратися з ними сам, навіть без всякого лікування — що в дійсності й буває.

РЕКОМЕНДАЦІЇ  ЩОДО ЗДОРОВОГО СПОСОБУ життя

       Потрібно вірити у здоров’я і не боятися хвороб, медикаменти без необхідності не вживати. Правильне харчування, фізкультура і загартовування насамперед стимулюють нашу імунну систему, яка рятує від інфекції. Хороше тренування фізкультурою серцево-судинної та дихальної систем є додатковою гарантією. Обмежене та різноманітне харчування захищає шлунково-кишковий тракт та обмін речовин. Здоров’я, сила та краса визначають хороший настрій дитини. Але вони не вирішують питання її щастя. Необхідно пам’ятати: щоб бути здоровим, дуже важливо бути щасливим. Такою є логіка прямих та зворотних зв’язків. Психологічні напруження, неприємності є такими ж шкідливими для тілесного здоров’я дітей, як і дорослих. Тому особливо важлива духовна атмосфера в родині та успіхи дитини в суспільному житті, тобто коли вона достатньо добре навчається та займає гідне місце серед товаришів по силі, спритності, розуму

Поради для батьків «Десять кроків до здоров’я».

 Крок перший

· Проведіть перевірку здоров’я дитини за всіма параметрами(дитина щорічно повинна побувати в невропатолога, хірурга, ортопеда, окуліста, отоларинголога, стоматолога, педіатра, здати аналізи). Проведеного медогляду у школі недостатньо, щоб визначити стан здоров’я дитини. Виховуйте у дітей позитивне ставлення до медичних обстежень, профілактичних щеплень.

 Крок другий

· Частіше спілкуйтеся з дитиною(менше хворіють ті діти, які часто спілкуються з батьками – довели шведські вчені).

· Постарайтесь, щоб у родині було побільше радості, посмішок(сміх, радість посилюють імунну систему, позитивно впливають на нервову систему. Покращують загальне самопочуття, на 50 відсотків зростає продуктивність навчання).

Крок третій

· Допоможіть дитині  дотримуватися режиму дня .

 Крок четвертий

· Звертайте особливу увагу на поліпшення особистої гігієни(вчить стежити за чистотою рук, обличчя, мити їх у разі забруднення, самостійно стежити за зачіскою, одягом).

 Крок п’ятий

· Старайтесь побільше бувати на свіжому повітрі(прогулянка повинна складати 4 години на день, грайтеся з дітьми у рухливі ігри).

Крок шостий

· Звертайте увагу на харчування(у раціоні мають переважати нежирні сорти м’яса, щодня давайте кисло – молочні продукти, овочі, фрукти, обмежуйте вживання маринадів, кетчупів, майонезу, кондитерських виробів, вводьте в раціон гречану, рисову, вівсяну каші, переконайте у шкідливості чіпсів, сухариків, солодких газованих напоїв.)

 Крок сьомий

· Стежте, щоб ваша дитина не тягнулась до шкідливих звичок. Тут дуже важливий особистий приклад батьків!

 Крок восьмий

 · Зверніть особливу увагу на гігієну зору(не давайте дітям дивитися телевізор, комп’ютер більше 1 години на день.

Крок дев’ятий

. Дуже важливими чинниками зміцнення здоров’я є ранкова гімнастика, занняття фізкультури, рухливі ігри, спортивні гуртки

Крок десятий

· Загартовуйте дітей, використовуйте в повну міру дари природи  – сонце, повітря та воду.

          «Живі квіти землі» — так поетично назвав дітей М. Горький. Ми з вами повинні зробити все для того, щоб дати можливість цим квітам повністю розцвісти, розпустити пелюстки.

          Ваше здоров’я і здоров’я ваших дітей в ваших руках, а отже, і щасливе майбутнє. Ми повинні пам’ятати слова вченого фізіолога І.П. Павлова: “Людина – найвищий продукт земної природи, але для того, щоб отримати насолоду від скарбів природи, людина повинна бути здоровою, сильною та розумною”

          Шановні батьки! Треба зробити все, що залежить від вас, щоб ваші діти

були здоровими. То ж не забувайте: якими виростуть діти — залежить, насамперед, саме від вас, батьків.

Поради батькам від соціально-психологічної служби школи

Що робити, якщо ви дізнались, що ваша дитина стала жертвою булінгу:

– Зберігайте спокій, будьте терплячими, не тисніть на дитину

– Поговоріть з дитиною. Дайте їй зрозуміти, що не звинувачуваєте її, а навпаки, готові вислухати і допомогти

– Запитайте, яка саме допомога потрібна їй, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації

– Поясніть дитині, що у разі цькування вона може звернутися за допомогою до психолога, керівника групи, адміністрації коледжу, інших студентів

– Підтримайте дитину у налагодженні стосунків з однолітками, та підготуйте її до того, що вирішення проблеми може зайняти деякий час

У разі, якщо ситуацію з булінгом не вдається вирішити на рівні коледжу – повідомте поліцію!!! Захистіть свою дитину від цькування!!!

Як батьки можуть допомогти підліткам пройти карантин

Карантин — час для сімейної єдності чи сімейної паніки? Якщо перше є очікуванням від карантину, то друге стає сумною реальністю.

Щоб їй зарадити, важливо розуміти, що вдома саме батьки можуть допомогти підлітку та знизити його рівень тривоги.

1. Нормалізуйте тривогу.

Допоможіть дитині зрозуміти, що здорова тривожність має мету: вона попереджає нас про потенційні загрози та допомагає нам рухатися до безпеки.

2. Запропонуйте перспективу.

Допомогти підліткам утримати свою стурбованість щодо карантину на належному рівні можна, переконавшись, що вони не переоцінюють небезпеку або недооцінюють свої здатності захищати себе від цих небезпек. Скажіть підлітку: «Ти можеш самостійно знизити ризики: тримай руки чистими і подалі від обличчя, уникай тих, хто кашляє і чхає, захищай імунну систему, висипайся та будь удома».

3. «Перемістіть прожектор».

Підлітки почувають себе краще, коли домомагають іншим.

4. Заохочуйте відволікатися.

Багато підлітків не в змозі абстрагуватися від Covid-19, враховуючи, що ця тема пронизує заголовки та соціальні мережі. Підлітки можуть стати прекрасною підтримкою одне для одного завдяки соціальним мережам — запропонуйте частіше телефонувати по відеозв’язку бабусям та дідусям, друзям, і просто питати їх про самопочуття.

5. Керуйте власною тривогою.

Тривожні батьки частіше мають тривожних дітей. Цей висновок має багато логічних пояснень, але ось одне: молоді люди несвідомо шукають у дорослих поради, наскільки спокійно або нервово реагувати, стикаючись з чимось новим.

Підлітки відчувають, коли дорослі говорять одне, а відчувають інше. Промовляння заспокійливих слів не принесуть нічого хорошого, коли наше власне занепокоєння зростає. Виснаження від напруги залишає нам менше можливостей втішати підлітків і молодих людей, засмучених через пропущені події та можливість насолоджуватися весною.

Профілактика суїцидальної поведінки

У час бурхливого розвитку засобів масової інформації, комп’ютерних ігор з поширеним у них смакуванням смерті, в тому числі і суїцидальної, тенденції до самогубств збільшились. «Гіпнотизм» засобів масової інформації стимулює суїцидальні епідемії серед молоді, оскільки спрацьовують механізми наслідування та емоційного зараження.

Що ми як батьки, педагоги можемо зробити для попередження самогубств? Щоб відповісти на ці запитання, нам насамперед потрібно знати  ознаки суїцидальної поведінки.

Отже, якщо ваша дитина:

• Говорить або пише про смерть або самогубство;
• Відмовляється від спілкуванням з сім‘єю чи друзями;
• Відчуває безпорадність, безнадію, сильний гнів, лють;
• Не бачить виходу із ситуації, в яку потрапив;
• Відчуває різкі зміни настрою;
• Виконує дану йому роботу імпульсивно;
• Втратив інтерес до будь-якої діяльності;
• Страждає від безсоння або, навпаки, постійної сонливості;
• Відчуває зміну у перевагах в їжі;
• Втратив інтерес до життя;
• Погано виконує свої обов’язки вдома чи в училищі;
•  Роздає чи дарує свої цінні речі;
• Страждає від почуття провини або сорому;
• Зловживає наркотиками або алкоголем;
• Якщо дитина, на Ваш погляд, схильна до суїциду або мала в минулому спроби до самогубства

Батьки, керівник групи, викладачі:

• Не відштовхуйте його/її, якщо він/вона вирішив розділити свої  проблеми з Вами, навіть якщо Ви шоковані ситуацією, яка склалася.
• Довіряйте своїй інтуїції, якщо ви відчуєте суїцидальні схильності в дитини. Не ігноруйте застережливі знаки.
• Не пропонуйте того, що не в змозі гарантувати, наприклад, «Звичайно, наша група або сім’я тобі допоможе».
• Дайте знати, що хочете допомогти, але не бачите необхідності в тому, щоб держати все в тайні (якщо така інформація не нашкодить).
• Зберігайте спокій і не осуджуйте, незалежно від того, що кажете.
• Говоріть щиро. Спробуйте визначити серйозність загрози.
• Знайте, що суїцидальні думки не завжди призводять до спроб самогубства. В дійсності він/вона, поговоривши з ким-небудь про свої проблеми, зможуть відчути полегшення від усвідомлення
  проблеми.
• Намагайтеся дізнатися, є в нього/неї план дій. Конкретний план – це знак дійсної небезпеки.
• Переконайте його/її в тому, що є насправді така людина, до якої можна звернутися за допомогою.
• Не пропонуйте полегшених рішень, наприклад «Все, що тобі зараз треба, це поспати. Вранці все буде добре».
• Покажіть, що хочете поговорити про почуття, що не осуджуєте його/її за ці почуття.
• Допоможіть йому/їй справитися з кризовою ситуацією і зрозуміти, що сильний стрес заважає повністю усвідомити ситуацію  (Переорієнтуйте на інші інтереси)
• Допоможіть знайти людей чи місце, які б могли знизити стрес.
• Зверніться разом з ним/нею до психолога.

Поради  батькам у вихованні підлітків, які схильні до девіантної поведінки

•      Інтерес

З’ясуйте, що подобається вашій доньці чи сину. Коли ваш підліток був дитиною, можна знайти щось, чим можна було б з ним займатися. Але коли вони дорослішають, вам доведеться докласти додаткових старань, аби довідатись, що подобається вашим дітям. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею.

Пам’ятайте: щоб бути гарними батьками вам також потрібно бути гарними друзями.

•      Строгість

Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі, що можуть про себе подбати. Хоча це часто й так, підліткам усе ще потрібні обмеження. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю.

Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності  безглузда.

Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його.

•      Спілкування щодня

Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні.

Якщо ваша дитина навчається не в вашому населеному пункті, обов’язково дзвоніть кожного дня. Часто, відірвавшись від батьків, підлітки вважають, що нема потреби кожного дня розмовляти з батьками по телефону. Якщо ви не переконаєте свою дитину в іншому, то спілкуватись з нею будете тоді, коли дитині потрібні гроші або потребують вирішення проблеми, яких можна було уникнути, порадившись з батьками.

Щоденне спілкування покаже вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися до ненадійний однолітків за порадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали їм керівництво й турботу, навіть Якщо це по телефону, що їм так потрібно.

Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, як ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що ви не єдиний у такій ситуації.

Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на ньому, що ваша дитина завжди залишиться важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили й увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами і стати відповідальним дорослим. Ви ж мріяли про це, коли дитина була маленькою?..

•    Терпіння

Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваше терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацією значно краще.

•      Упереджувальний підхід

Тільки-но ви помітили що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Можливо, вам необхідно зменшити фінансування, чи змінити місце проживання підлітка (квартиру на гуртожиток?). Негайний початок дій покаже вашій дитині, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити їй вживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких ви не схвалюєте. Упереджувальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.

•     Єдиний фронт

У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх.

•          Постійно підтримуйте зв’язок з керівником групи.

Часто керівник групи може розповісти те, що ваша дитина замовчує. І завжди з керівником групи можна розробити єдину стратегію по профілактиці девіантної поведінки.

Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки підлітків

• Виявляйте до підлітка більше уваги, любові та ласки.
• Завжди стежте за своєю поведінкою в сім’ї. Кращий спосіб виховання дітей — єдність їхніх дій.
• Не застосовуйте фізичні покарання.
• Допомагайте підлітку знаходити друзів. Заохочуйте розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджайте її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.
• Пояснюйте підлітку наслідки агресивної поведінки.
• Враховуйте у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.
• Надавайте підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.
• Обмежуйте перегляд відеофільмів та комп’ютерних ігор зі сценами насильства.
• Спрямовуйте енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочуйте його до участі в культурних заходах.

Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми

Агресія – індивідуальна або колективна поведінка чи дія, спрямована на спричинення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи.

Найгостріше постає проблема агресивної поведінки у підлітковому віці, коли здійснюється перехід до нового щабля розвитку особистості; серед підлітків посилюється негативізм, демонстративна стосовно дорослих поведінка, частішають випадки виявів жорстокості й агресивності.

Агресія підлітків безпосередньо не пов’язана з порушенням усталених правил і норм та відокремлюється від девіантної поведінки.

• Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність буде знижена.
• Дайте підлітку можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів’я про своїх друзів чи колег.
• Важливо, щоб підліток повсякчас відчував, що ви любите, цінуєте і приймаєте його. Не соромтеся зайвий раз приголубити або пожаліти його. Нехай бачить, що потрібний і важливий для вас.

Поради батькам конфліктних підлітків:

• Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Звертайте увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс.
• Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши всіх причетних в її виникненні і захищаючи свою дитину. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.
• Після конфлікту обговоріть з підлітком причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
• Не обговорюйте при підліткові проблеми його поведінки. Він може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Пам’ятайте,  діти – це наше майбутнє! Кожна дитина індивідуальна особистість. Поважайте дітей,  даруйте їм своє кохання, порозуміння і підтримку!

Поради психолога Світлани Ройз для батьків

1. Дбайте про себе, про свій власний ресурс. Втомлені батьки пропускають дитячі сигнали. Нереалізовані – часто намагаються реалізуватися за рахунок дитини. Будьте впевненими та реалізованими. У будь-якій ситуації повторюйте собі: «Я найкращий батько чи мама для своєї дитини! Я можу припуститися помилки у вихованні, але вона стане директивою тільки у разі постійного повторення. Та навіть тоді все можна зцілити любов’ю».

2. Не кидайтеся на барикаду виховання одразу. Часто буває, що, повертаючись додому, батьки тут-таки беруться дитину виховувати. Важливо розуміти, що діти спершу сприймають емоції, а саму інформацію із затримкою на 7-10 секунд. Тож намагайтеся говорити повільніше. Дитина – це не ви! Не переносьте на неї свої емоцій, думки і життєвий досвід. Не треба покладати на дитину весь тягар дорослого розуміння, співвідносьте його дозу з віком. Пам’ятайте, що перед вами дитина – говоріть повільно й робіть паузи замість того, щоб повторювати одне й те саме, не отримуючи очікуваного відгуку. Якщо вас переповнюють емоції, зробіть кілька глибоких і повільних вдихів-видихів. Це дозволить пригадати наступні поради і втілити їх.

3. Проявляйте свою любов, робіть це щиро. Батькам здається, що дитина від початку впевнена у батьківській любові. Це не так. Погана поведінка – це сигнал про те, що дитина втратила душевну рівновагу, їй чогось бракує. Так діти, яким не вистачає тілесних проявів любові, обіймів, поцілунків, можуть битися або, навпаки, виснути у вас на шиї. Тому показуйте свою любов! Увага потрібна і успіху, і невдачі. Відзначайте кожен найменший дитячий успіх і радійте йому, а не тільки критикуйте за невдачі. Дитина потребує вашої уваги навіть, якщо вона виражається в осуді та повчаннях. Навіть якщо ви не можете негайно висловити своє ставлення до якогось вчинку, дайте дитині зрозуміти, що ви це побачили. Так само помічайте й хороше, даруйте своє схвалення також. Акцентуйте увагу на тому, що вийшло цього разу і на тому, до чого ще треба докласти зусиль.

4. Уникайте порівнянь із собою на кшталт «Ет, я у твої роки…». До певного віку ви – недосяжний ідеал для своєї дитини. Їй до вас нізащо не дотягнутися. Порівнюючи дитину з собою, ви штовхаєте її або до перфекціонізму, або у безвихідь. Хіба ви цього прагнете? Мабуть, просто бажаєте своїй дитині щастя. А для цього їй треба бачити щасливих батьків. Дитина несвідомо тягне на себе всі проблеми родини, відтворює всі невиявлені емоції. Важливо розібратися у собі, знати напевно, що ви сердитеся саме на дитину, а не на свого партнера, співробітника чи шефа. Якщо так сталося, визнайте це, скажіть: «Пробач. Я роздратований, але це не через тебе».

5. Завжди пам’ятайте: ви передаєте дитині те, що маєте самі на цей момент. Свій досвід, стереотипи, те, що передали вам батьки, дідусі, бабусі та ще більш далекі пращури. Ймовірно, це можуть бути й помилкові судження, але кожне – безцінний досвід. Розповідайте дитині про свої помилки і про те, чого вони вас навчили. Помилки – це розвиток, а бездоганність статична і нежива.

6. У вільну хвилинку складіть список рис, які ви бажаєте бачити у своїй дитині, а потім чесно поставте позначки поряд із тими, в яких ви можете бути для неї взірцем. Ви здивуєтесь, дізнавшись, що найбільше вимагаєте від дитини того, чого не маєте самі. Дозвольте собі бути звичайною неідеальною людиною, і вам буде значно легше дозволити цю неідеальність дитині. Ще Лев Толстой казав: «Припиніть виховувати когось і займіться вихованням самого себе». Ніколи не пізно почати зцілювати себе. Що більш вільними та щасливими ви будете, то менше директив захочете давати своїй дитині.

7. Сваріть дитину тільки за порушення тих вимог, які колись були чітко сформульовані. У переважній більшості випадків дитина не капостить, а просто намагається розсунути кордони. Вона росте, і це для неї так само природно, як дихати. Дозвольте їй! Ваше завдання – встановити чіткі і тверді межі. Вони мають бути послідовними і гнучко змінюватися з віком дитини та масштабними трансформаціями в суспільстві. Якщо ви хочете, аби дитина перепрошувала за свої помилки, дайте їй приклад для наслідування і завжди просіть пробачення за свої. Сміливо зізнавайтеся, що чогось не знаєте, і пропонуйте шукати відповіді разом.

8. Дитині дуже важливо належати. Робіть те, що можете на цей момент, тільки не ігноруйте, не женіть геть. Дитина сприймає це як маленьку смерть. Навіть якщо вас обох захопили емоції і ви почули від своєї дитини «Я тебе ненавиджу!» або «Краще б я взагалі не народжувався!», будьте дорослим. Скажіть: «Навіть якщо я зараз здаюся тобі чудовиськом, знай, що я люблю тебе, нікуди тебе не відпущу і нікому не віддам».

9. Пам’ятайте, що в більшості дітей домінує права півкуля мозку. Це означає, що діти передусім сприймають емоції, інтонації, почуття, з якими ви говорите, а ви, навпаки, сконцентровані на змісті. Вам, як більш досвідченому перемовнику, треба вийти зі своєї половини, пройти на половину дитини, відчути її емоції, заспокоїти, і лише потім намагатися щось пояснити. Головне правило тут – що більше збуджується одна сторона перемовин, то більш розслабленою і спокійною має стати інша. Під час конфлікту це непросто, тому не перекладайте це завдання на дитину.

10. Краще підтримайте, ніж оцініть. Наші оцінки та оцінювання взагалі впливає на емоційний стан і подальший розвиток дитини. Уникайте оцінок, щоб дитина спиралася на свої внутрішні відчуття, а не на схвалення оточуючих. Кажіть дитині не те, за що ви її любите, а те, що ви любите в ній.

11. Підтримуйте самостійність. Коли дитина намагається робити щось нове, заохочуйте, будьте поруч, але не робіть це за неї. Ваше головне батьківське завдання – відкрити перед дитиною двері, допомогти розкрити свій потенціал, а не прожити життя за неї.

12. Не приносьте себе в жертву інтересам дитини. Вона це відчуває і носить у собі відчуття провини. Стежте за своїм рівнем щастя, щоб потім у сварці не випалити ненароком: «Я заради тебе, а ти…!». Будьте щасливі! Це найкраще, що ви можете зробити для своєї дитини.

 

Рекомендації щодо психологічної підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання

                                          Для батьків здобувачів освіти

 Поради батькам: Як допомогти дітям підготуватися до ЗНО

1.Не хвилюйтеся про кількість балів, які дитина отримає під час проходження ЗНО і не критикуйте дитину після його проведення. Наштовхуйте дитину на думку, що кількість балів не є досконалим виміром її можливостей.

2.Не підвищуйте тривожність дитини напередодні іспиту – це може негативно вплинути на результат тестування. Дитині завжди передається хвилювання батьків і якщо дорослі у відповідальний момент можуть справитись зі своїми емоціями, то дитина, в міру своїх вікових особливостей, може емоційно "зірватися".

3.Підбадьорюйте дітей, хваліть їх за те, що вони роблять добре.

4.Піднімайте їх впевненість в собі, так як чим більше дитина боїться невдач, тим більше можливість допущення помилок.

5.Спостерігайте за самопочуттям дитини, ніхто, крім Вас, не зможе вчасно помітити попередити погіршення стану дитини, пов’язаного з перевтомою.

6. Контролюйте режим підготовки дитини, не допускайте перевтоми,

пояснюйте йому, що він обов’язково повинен чергувати заняття з відпочинком.

7.Забезпечте вдома зручне місце для занять, прослідкуйте, щоб ніхто з домашніх не заважав.

8.Зверніть увагу на харчування дитини: під час інтенсивного розумового навантаження їй необхідна різноманітна і збалансована їжа, збагачена вітамінами. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага – що стимулюють роботу головного мозку.

9. Допоможіть дітям розбити теми підготовки по днях.

10. Познайомте дитину з методикою підготовки до екзаменів. Немає:

- необхідності завчати весь фактичний матеріал, досить переглянути ключові

- моменти та вловити думку і логіку матеріалу. Дуже корисно робити короткі

- схематичні виписки і таблиці, упорядковуючи матеріал, який вивчається, по плану.

Якщо дитина не вміє, покажіть їй, як це робити практично. Головні формули і визначення можна виписувати на листочках і вивішувати над письмовим столом, над ліжком, на кухні і т.д.

11.Підготуйте різні варіанти тестових завдань по предмету (зараз існує велика кількість різних збірників тестових завдань). Велике значення має тренування дитини саме по тестуванню, саме ця форма відрізняється від звичних йому письмових і усних іспитів.

12.Під час тренувань по тестовим завданням привчайте дитину орієнтуватися в часі та вміти його розподіляти. Тоді у дитини буде навичок вміння концентруватися на протязі всього тестування, зробить його спокійним, зніме зайву тривогу. Якщо дитина не носить годинник – обов’язково дайте на час незалежного оцінювання.

13.Напередодні ЗНО забезпечте дитині повноцінний відпочинок, адже вона повинна відпочити і виспатись.

14.Порадьте дітям під час зовнішнього незалежного оцінювання звернути увагу на :

- пробігти очима весь тест, щоб побачити, якого типу завдання в ньому містяться, це допоможе налаштуватися на роботу;

- уважно прочитати запитання до кінця і зрозуміти його суть (характерна помилка під час ЗНО, не дочитавши до кінця, по першим словам вже готова відповідь і спішать її вписати.);

- якщо не знаєш відповіді на запитання , чи не впевнений – пропусти його і зроби помітку, щоб потім до нього повернутися;

- якщо не зміг у визначений час дати відповідь на запитання, є сенс довірити своїй інтуїції та вказати варіант, який найбільше підходе.

 15. Пам’ятайте: саме головне – це понизити напругу і тривогу дитини та забезпечити необхідні умови для занять.

10 пунктів. Те, що може допомогти в Посттравматичному зростанні дитини. Навіть, переживаючи те, що переживають наші діти, це може стати зростанням. Коли ми проживаємо кризи, нам природно хочеться закрити, захистити дитину від усього складного та болісного. Коли ми піклуємося про дітей – наші дії з найщирішої любові, можуть надавати підтримку, але не додавати сил. Ми зосереджуємося на силі (тут 10 пунктів, намагалась писати тільки практичне, скорочувала, як могла):

☀️ 1. Допомагаємо повернутись до звичної функціональності. Наше завдання – допомогти дитині в нашому просторі підтримки повернутися як мінімум в той стан, який був до війни, до стресу. І після цього він йтиме у свій «індивідуальний прогрес».

- Регрес закономірний, завмирання, гіперактивність, поява страхів, чи навпаки – стан гіперконцентрації – закономірні. Коли ми бачимо, що через якийсь час дитина повернулася до звичної вередливості, істерик, або до звичної мудрості та розсудливості, до звичних дій, навичок, реакцій, до звичних страхів або симптомів – це нормально. Це крок назад після якого будуть кроки вперед.

☀️ 2. Щоразу, коли ми допомагаємо дитині (в усі часи) – ми можемо собі поставити запитання – дитина прямо зараз стає сильнішою або (неочевидно для нас) стверджується у своїй безпорадності. Колись я писала допис про те, що кожного разу ми тренуємо м'язи сили чи страху та безпомічності. Ми, (як і завжди), не робимо за дитину те, що вона може зробити сама. (наприклад, коли дитина каже – я не можу цього зробити: ми можемо допомогти зробити якусь частину дії, але щось обов'язково залишаємо за нею.). якщо ми вже в безпеці, ми можемо запитати дитину – що ми мржемо зараз зробити, щоб почати тренувати м'язи твоєї сили, хочеш запропоную…

- Все, що дитина вміє робити сама, особливо зараз – стає її силою.

- Нам зараз дуже важливий досвід перемог. Самооцінка зараз особливо вразлива – важливо відзначати та підтримувати завершення кожної дії, внесок та результат (дитини та свій).

☀️ 3. Що б не відбувалося – фокусуємось на тому, що дитина (і ми) може зробити. Безпорадність, неможливість проконтролювати хоч щось травматичні. Травма – саме характеризується повною безпорадністю.

- Під час страшних подій та ситуацій – ми обіймаємо дитину, підтримуємо, втішаємо – але пропонуємо дію. Обіймаючи дитину, тримаючи її на руках, ми можемо запропонувати: а можеш потримати пляшку води? А порахуй, скільки кроків до виходу? А візьми за лапку свого ведмедика. І фіксуємо це: відзначаємо, нагадуємо – ти впорався, ти знайшов вихід, ти зміг, ти подбав. А пам'ятаєш, як ти впорався?

- Це той випадок, коли нам у мовленні особливо важливим є акцент на дієсловах – ми залишаємо за дитиною можливість бути дієвою. Тобі було дуже сумно, прикро, страшно, але ти вчинив.

Ще раз алгоритм: Що б не відбувалося – ми даємо опору - бачимо – розрізняємо – називаємо – підтримуємо емоції дитини. І направляємо до дій (тобі зараз страшно? Це справді страшно (прикро, сумно). А ти можеш мені допомогти?…. (взяти мене за руку, здути з мене ворсинку, подати води…)

☀️ 4. Дитині, навіть малечі, складно весь час бути «об'єктом». Діти пручаються тому, що ми їх переставляємо, перевозимо з місця на місце. Знайома дитина якось сказала рідним – «я вам не річ, яку можна просто переставляти». Коли ми втрачаємо відчуття контролю, стрес посилюється. Нам важливо намагатись:

 - попереджати заздалегідь - зараз особливо важливо давати можливість підготуватися до змін

- зробити суб'єктом, а не об'єктом – залучити до підготовки, планування, збору речей, маршруту, тримання в руці мапи, спостерігання за дорогою – що завгодно, щоб дитина могла відчути, що вона може на щось впливати і контролювати

☀️ 5. Тілесна усвідомленість. Дитині важливо пояснювати, що відбувається з її тілом в момент стресу – це теж внесок в її силу. Розуміти те, що відбувається, вміти собі пояснити – це також взяти під контроль. 

Коли вона зможе пояснити собі те, що відбувається, і зрозуміти, що з нею все гаразд – вона зможе «осідлати» стрес. «Ти почув сигнал тривоги спітнів, у тебе серцебиття стало гучним і частим, у тебе стало частим та поверхневим дихання, ти затремтів – це нормально. Так твоє тіло реагує на стрес. Наш страх зараз на варті нашого життя. Ти здоровий. З тобою все правильно та нормально. Твоє тіло дбає про те, щоб ти був у безпеці. Воно дає тобі сили - тікати, допомагати, діяти. 

і коли дитина вже у безпеці – нагадуємо – ти у безпеці. Твоє тіло і твій розум впорались. Зроби вдих та довгий видих. Тепер твоє тіло може розслабитися та відновлюватися. 

Цих навичок тілесної усвідомленості та багатьом дорослим не вистачає.

☀️ 6. Близькість. Наша лімбічна система – більшою мірою, пов'язана з темою близькості (відчуття близькості надає більшу безпеку). І саме лімбічна система зараз є гіперактивною. Проживаючи стрес та травматичний досвід ми дуже самотні – і діти, і дорослі. А багато дітей зараз суб'єктивно та об'єктивно самотні – довгий час, починаючи з карантину, перебуваючи без друзів, без звичних контактів. Дітям важливі діти. Ми, при всьому нашому величезному бажанні, не зможемо замінити друзів.

- Співчуття, можливість спертися і відпочити в нашому втішанні (утешении). Наше прийняття, називання, допомога в регулюванні емоцій – теж вкрай важлива. (емоційна компетенність важлива, як і тілесне усвідомлення)

- Зараз дітям ще більшою мірою важливі наші «я з тобою», «я люблю тебе». на жаль, вони частіше на нас ображатимуться. І наша особлива уважність до близькості та емоційної дистанції нині нормальна. Саме зараз вимоги до об'єкта уподобання, близькості зростають. Близькість та надійність – те, що стає у всі часи опорою, яка допомагає нам відновлюватись та йти вперед.

- Можна прямо запитувати один в одного – а як ти відчуваєш, що я люблю тебе, що ти мені важливий. І нагадувати собі про те, що ми любимо та улюблені.

- Важливо намагатись (про це потрібно ще окремо написати), щоб дитина продовжувала або відновлювала контакт з іншими дітьми. Це внесок в їх відносини і пілся війни. 

☀️ 7. Уникати звинувачень. Дитина, навіть найменша, завжди відчуває відповідальність за те, що відбувається в сім'ї. Дорослі знають про провину того, хто вижив. А у дітей вона ще посилюється цілком природним егоцентричним сприйняттям життя. «Все пов'язане зі мною. Все відбувається для мене та через мене». Будь ласка, пояснюйте їм те, що відбувається. З акцентом на тому, що ми, діти, близкі не винні- винні вороги. І нам важливо не говорити – «це все через тебе» чи «я заради тебе, а ти…»

Наша доросла відповідальність, яку вони часто на себе беруть, стає вагою, яка може бути їм вже не під силу.

☀️ 8. Спробувати нове. Ознака того, що дитина відновлюється – до неї повертається цікавість. Бажання досліджувати. Що в наших силах запропонувати до дослідження в безпечному середовищі? Нове хоббі, нові контакти, створення нових страв?

☀️ 9. Зв'язок минулого - сьогодення - майбутнього. Під час стресу ми втрачаємо відчуття хронології. Нам важливо згадувати минуле, давати дитині сумувати за тим, до чого зараз немає доступу, і одночасно продовжувати в сьогоденні, що було нашими традиціями (прості звички, ритуали…), наповнювати доступними діями сьогодення та будувати міст – надії, мрії – у майбутнє.

(Для дитини не відчутна лінія часу - вона в контакті з теперішнім - але ця зв'язність часів, яку вона більше відчуває, ніж розуміє - дає їй опору)

Місток у майбутнє - ставити питання - собі і дитині - а що ми робитимемо далі - і мається на увазі зовсім маленькі дейтсвія (покушаємо, почитаємо, зробимо фігурку орігамі, поспімо, пом'ямо мультфільм, опустимо, помовчимо). Нам зараз дуже важливі дієслова – події.

☀️ 10. Ми залишаємося Дорослими поруч з дітьми.

Коли нам погано – дитиною це переживається складніше, ніж коли погано їй самій. Будь ласка, давайте дозволяти собі піклуватись про себе. Просити про допомогу, відчувати близкість один з одним. Це внесок в стійкість дитини. 

І, звичайно, якщо є будь -які гострі стани - з цим мають працювати спеціалісти. 

Це фото – для мене особисто важливе. До війни наша донька була дуже сміливою. В спілкуванні та будь яких проявах. Після того, що їй довелося пережити в ці місяці – вона, як і багато дітей почала боятися темноти, висоти, не наважувалась спілкувалась з новими людьми. 

Її повертання до "звичної функціональності" зайняло 2 місяці. Поки вона сама захотіла знов підніматися в височінь (мені було страшно на неї дивитись, коли вона проходила рівень для дорослих, але я була за неї і за нас щаслива). І позавчора вона знов почала вітатись і прощатись із новими знайомими і повертається до звичної цікавості. 

Кожній дитині потрібен свій час. І вони точно впораються. І ми їм точно допоможемо. 

Я бажаю всім дітям – відновлення, радості, безпечного і щасливого зростання. ❤️ 

Обіймаю, Родино. Як хочу Перемоги©Світлана Ройз

📱*НОМОФОБІЯ: СТРАХ ЗАЛИШИТИСЯ БЕЗ ТЕЛЕФОНУ* 

Основні симптоми та шляхи подолання залежності 

💬Уявіть: смартфон розрядився, а зарядки поряд не знайшлося; забули вдома телефон; 

потрапили в зону без зв’язку і звичні функції девайсу недоступні.

❓Що ви тоді відчуєте? 

Дискомфорт? Тривогу? Можливо, стрес?

❗️Якщо відповіли «так», ймовірно, у вас номофобія — страх залишитися без телефону або без можливості ним користуватися. 

📌Учені констатують: номофобія стає все поширенішою. Незалежно від віку від 20 до 50% людей схильні переживати тривогу та напругу, якщо мобільний телефон недоступний, тому що відсутній зв’язок чи він розрядився. 

Основні симптоми номофобії: 

🌀Занепокоєння, порушення дихання, тремтіння, піт, збудження, дезорієнтація чи тахікардія в умовах, коли зв’язок недоступний чи неможливо скористатися телефоном. Наприклад, коли ви на нараді, в кінотеатрі тощо. 

🌀Ви берете смартфон із собою до ліжка, ванної, навіть у душ, щоб чогось не пропустити.

🌀Перевіряєте рівень заряду батареї і сповіщення кілька разів на годину, аби впевнитися, що він працює і ви нічого не пропустили.

🌀Проводите багато часу за екраном телефону без очевидної потреби.

🌀Постійно намагаєтеся пересвідчитися в тому, що смартфон у полі зору, якщо він не в руці чи кишені.

🌀Почуваєтеся безпомічним без свого девайсу.

🌀Тримаєте зарядку постійно під рукою, аби уникнути дистресу, пов’язаного з розрядженим смартфоном.

❗️Часте використання телефону і тривога за його відсутності ще не означають, що у вас номофобія. Але звернутися до експерта із психічного здоров’я може бути корисним, якщо ці симптоми: 

 🔸тривають у часі

 🔸з’являються часто та інтенсивно

 🔸заважають вашій роботі та стосункам

 🔸не дають виспатися

 🔸створюють проблеми у виконанні щоденних справ

 🔸мають негативний вплив на ваше здоров’я і якість життя

❓Як допомогти собі менше користуватися смартфоном?

Спробуйте наступне:

✅Відкладайте девайс достатньо далеко, щоб ви не могли скористатися ним ввечері чи вночі.

✅За потреби відключайте девайс — він не повинен заважати вашому відпочинку, навчанню чи роботі.

✅Залишайте телефон вдома на короткі проміжки часу, наприклад, йдучи до магазину чи на прогулянку.

✅Проводьте якийсь час без технологій: посидіть у тиші, напишіть листа, сходіть на прогулянку, проведіть час із друзями, влаштуйте собі подорож новими місцями.

✅Пробуйте знайти баланс між часом, проведеним у телефоні, та іншими справами.

✅Спробуйте частіше взаємодіяти з реальними людьми: невеликий діалог із продавцем, тренером чи перукарем — ніби нічого важливого, але нам, як соціальним істотам, для того, щоб почуватися добре, вкрай важливо спілкуватися все таки не телефоном.

_Єва Чепіль, психологиня._

Як розвинути навички саморегуляції у дитини?

👨‍👩‍👧‍👦 Від народження дорослий допомогає дитині регулювати її емоційні стани, оскільки немовля не здатне піклуватися про себе самостійно. Якщо досвід взаємодії з дорослим є позитивним, дитина стає здатною до саморегуляції.

👧😌 Переживання значного психічного стресу може негативно вплинути на раніше сформовані навички саморегуляції. Наприклад, діти втрачають здатність бути наодинці й починають знову наполегливо вимагати присутності дорослих. Такі реакції є нормальними і з часом поведінка дитини нормалізується. Педагогу важливо в такі моменти акцентувати на важливості стосунків з дорослим і запевнити дитину, що проблеми є тимчасовими.

📌 Отже, саморегуляція – це здатність людини керувати собою на основі сприймання та усвідомлення психічних процесів та своєї поведінки, а також регулювати свою активність та діяльність у бажаному напрямку.

🤷🏻‍♀️ Проблеми з саморегуляцією проявляються в дитини по-різному. Це залежить від її психічних особливостей. Деякі діти виявляють емоції миттєво – їхня емоційна реакція настільки потужна, що вони не можуть її сповільнити. В інших дітей емоції накопичуються, вони можуть досить довго не проявляти їх. З часом це призводить до спалахів гніву або роздратування.

📍Для дітей з обома видами емоційної реакції важливо навчитися справлятися з бурхливими емоціями, знаходити більш ефективні способи їх вираження (або хоча б менш руйнівні), не втрачати самовладання в стресових ситуаціях.

😌 Батьки іноді відчувають розчарування, якщо їм не відразу вдається навчити дитину контролювати себе. Важливо розуміти, що розвивати дану навичку необхідно з того рівня, який буде під силу дитині. Замість того, щоб відмовитися від поставленої мети, розбийте її на кілька етапів й почніть з більш простого рівня.

📌 Наприклад, якщо ви не можете змусити дитину чистити зуби вранці, почніть з того, що привчіть її витискувати пасту на зубну щітку. Похваліть дитину, якщо вона навчиться робити це правильно, а потім переходьте до більш складних дій.

Якщо дитина запізнюється вранці до школи, почніть з того, що привчіть її вдягатися до 7:15. Як тільки дитина зможе виконувати цю дію вчасно – встановіть час для сніданку тощо.

За порадами ЮНІСЕФ

Підсилення впевненості дитини в собі. Сприймання себе.

💪 Впевненість у собі – переживання людиною своїх можливостей відповідно до тих завдань, що стоять перед нею в житті. Впевненість у собі залежить від очікувань щодо результатів своєї діяльності. Такі очікування впливають на саму діяльність ще до її початку. Вони визначають спосіб подолання перешкод дитиною. Очікування щодо своєї ефективності залежать від попереднього досвіду, починаючи з раннього періоду життя, який формує базову впевненість дитини в собі.

👧👦 Розвиток впевненості в собі залежить від того, наскільки успішна діяльність дитини: успіхи – підвищують впевненість у собі, поразки її знижують. Впевненість у собі нерозривно пов’язана зі сприйманням дитиною себе і самоефективністю.

📌 Сприймання (перцепція) – важливий і складний когнітивний процес. За його допомогою людина надає значення елементам і явищам навколишнього середовища, формує унікальну інтерпретацію (розуміння) ситуації і відповідь на неї. Дитина, як і дорослий, формулює особисте ставлення до себе і свого оточення. Результатом сприймання є образ як цілісне уявлення про предмет, подію тощо, з яким дитина зіштовхується в реальному житті.

 

👩‍💼 Педагог може допомогти дитині відкрито висловлювати своє ставлення і вплинути на формування культури безпечного обміну думками під час навчального процесу, оскільки в такий спосіб дитина отримає можливість бути почутою іншими. 👥 Такий обмін думками стимулюватиме процес самосприйняття в кожного учня, внаслідок зіставлення власного бачення з баченнями інших дітей.

📍 Сприймання себе (самосприймання) – це процес орієнтування людини у власному внутрішньому світі в результаті самопізнання і порівняння себе з іншими людьми.

🙌 Оточення сильно впливає на самосприйняття людини, особливо в дитинстві. До 6-7 років у дітей ще не розвинуте критичне мислення, тому всі уявлення про себе вони будують на основі суджень інших людей.

👆 Для того, щоб зрозуміти, який вплив ви справляєте на вашу дитину, у першу чергу важливо зрозуміти, як ви ставитесь до самих себе, яку ношу самокритики ви несете й ті позитивні почуття про самих себе, які перетікають з вас у вашу дитину при щоденній взаємодії з нею.

Відповідно до порад ЮНІСЕФ

🙄 Як зрозуміти свої почуття?

🧶 Іноді буває важко зрозуміти, що ми відчуваємо, здається, що це емоційний смерч, який важко пережити та легше блокувати. Але час, щоб визначити та зрозуміти наші почуття, може допомогти.

🧶 Звільнитися від контролю над своїми емоціями й дозволити собі їх переживати може бути важко. Якщо ви відчуваєте себе пригніченими, зупиніться, запитайте себе, чи зараз ви в умовній безпеці. Якщо так, - перемикніться на справу, яка вас заспокоює та розслабляє. 

🧶 Так влаштована наша психіка, що працювати зі своїми почуттями, ми можемо перебуваючи в безпеці. В умовах реальної небезпеки - спрацьовує режим виживання.

✍️ Визначення своїх почуттів 

❗️Дозвольте собі відчути свої емоції в безпечному місці. Це допоможе вам їх розпізнати.

1️⃣Спробуйте розслабитися. Ідіть туди, де вам буде комфортно і безпечно. Закрийте очі, глибоко вдихніть і спробуйте розслабитися.

2️⃣Зверніть увагу на своє тіло. Можливо, ви виражаєте свої емоції фізично. Це може допомогти вам зрозуміти, які емоції ви відчуваєте. Наприклад, якщо ваше серце б’ється швидко, а дихання поверхневе, це може свідчити про страх або паніку. Якщо ваші м’язи напружені, ви можете розлютитися.

3️⃣ Зверніть увагу всередину і спробуйте зосередитися на тому, що ви відчуваєте. Намагайтеся не засуджувати свої емоції, просто дозвольте їм бути. Якщо можете, спробуйте назвати свої почуття.

5️⃣ Наскільки сильні ваші почуття? Можливо, вам буде корисно оцінити свої емоції від одного до десяти. Наприклад, на скільки з десяти ви відчуваєте гнів? Смуток? Страх?

🧶Емоції складні, і ми рідко відчуваємо лише одну емоцію за раз. Ви можете відчувати поєднання емоцій, які змінюються протягом дня.

😌Розуміння своїх почуттів

🧶 Коли ви визначите почуття, спробуйте проаналізувати, чому ви його відчуваєте.

🧶 Знайдіть час, щоб запитати себе: «Чому я так відчуваю?» Це може допомогти вам визначити думки або переконання, що лежать в основі ваших почуттів.

🧶 Потім ви можете почати опрацьовувати ці думки та переконання, наскільки корисні вони для вас.

🧶 Що б ви не відчували, нагадуйте собі, що це щира відповідь.

🧶 Бути справді засмученим, занепокоєним чи наляканим — нормально — і нормально відчувати себе так через місяці, роки чи десятиліття після того, як травматична подія сталась з вами.

🧶 Ніхто ніколи не повинен винити вас в тому, що ви відчуваєте, або очікувати, що ви просто «переборете це».

© Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені»

20 літніх розваг від психологині Світлани Ройз

🌱 Літо – чудова пора для експериментів, ігор та цікавих дитячих забав. Під час війни дітям особлива важлива увага та підтримка батьків. Тому знайдіть кілька годин у своєму графіку та приділіть їх своїм дітям, аби пізнавати світ разом.

💫 Що робити? Психологиня Світлана Ройз разом із донькою склали перелік літніх занять, які активізують усі канали сприйняття — зір, дотик, нюх, слух, рух та уяву:

1️⃣ Бігайте босоніж по траві 

2️⃣ Робіть картини з шишок, пелюсток, листя, зелені, овочів

3️⃣ Влаштовуйте баталії з водяними пістолетами

4️⃣ Рахуйте звуки, аромати або кольори навколо

5️⃣ Спускайтеся з гірки або катайтеся по траві (та обережно, кліщі)

6️⃣ Йдіть на екскурсію по місту, неначе бачите його вперше

7️⃣ Танцюйте під дощем та стрибайте по калюжах

8️⃣ Фотографуйте метеликів і жуків

9️⃣ Робіть з паперу панамки та літачки

🔟 Спостерігайте за нічним небом — рахуйте зірки, шукайте літаки та супутники, загадуйте бажання

1️⃣1️⃣ Обводьте крейдою свою тінь на асфальті та розмальовуйте її

1️⃣2️⃣ Запускайте повітряного змія

1️⃣3️⃣ Фотографуйте іграшку в різних місцях, влаштуйте їй «пригоду-подорож», а потім створіть фотоальбом

1️⃣4️⃣ Заморозьте квіти і ягоди в кубиках льоду (і збережіть це до зими)

1️⃣5️⃣ Фотографуйте кожен день в одному і тому ж ракурсі дерево (квітку, місяць) — потім зробити анімацію

1️⃣6️⃣ Смажте сосиски (хліб, маршмелоу) на багатті

1️⃣7️⃣ Обведіть стопу, виріжте слід з картону, кладіть на різні поверхні (клумба, листя, пісок, галька ...) і фотографуйте «слід літа» 

1️⃣8️⃣ Визначайте із заплющеними очима на смак ягоди, фрукти, овочі

1️⃣9️⃣ Сховайте «скарб», намалюйте карту і разом з дитиною відшукайте його

2️⃣0️⃣ Робіть з глини або тіста кулони з відбитками листя, квітів

🙌 Вмикайте уяву та вигадуйте свої ігри разом з малечею. Дозвольте своїм дітям проживати радісні миті дитинства.з UNICEF

ПІК ТРИВОГИ ? ОСЬ ДЕСЯТЬ СПОСОБІВ ЗАСПОКОЇТИСЬ ВІЗЬМІТЬ ПЕРЕРВУ 

Як тільки ви помічаєте, що рівень вашої тривожнсті підіймається, випробуйте метод «самоперерви». Вийдіть на прогулянку, зробіть що-небудь по господарству, подзвоніть другові або подрузі, просто спробуйте сфокусуватися на вашому тілі та диханні. «Переривайте себе таким чином, щоб повністю змінити свій стан,» - радить пані Вільямс. «Перенесіть свою увагу на будь-яку іншу дію. Зосереджуйтеся на красивих речах. Встаньте. Рухайте своїм тілом та змінюйте положення. Я думаю, що у таких ситуаціях потрібно змінювати середовище, що у свою чергу, перебиває імпульс тривожності». 

ЗОСЕРЕДЬТЕСЬ НА СВОЇХ СТУПНЯХ Якщо ви відчуваєте, що рівень стресу у вашому тілі зростає, виконайте цікаву та швидку вправу, яку рекомендує пан Джадсон Брюер, директор з досліджень та інновацій Центру уважності в Університеті Брауна: На хвилинку зосередьтеся на своїх ступнях. Ви можете робити це стоячи або сидячи, єдине – ваші стопи повинні доторкатися землі. Тепер наступні дії. Як почуваються ваші стопи? Вони теплі чи холодні? Чи відчуваєте ви поколювання або ж пощіпування («мурашки»)? Вони мокрі чи сухі? Поворушіть пальцями ніг. Відчуйте, як ваші п’яти доторкаються підошв взуття. Відчуйте, як п’яти з’єднуються з взуттям, а тоді із землею під собою. «Це інший спосіб приземлитися,» - каже пан Брюер. «Тривога, як правило, зосереджується у грудях та горлі. Зосередившись на ступнях, ви змінюєте периферію тривоги та випускаєте її через землю». 

РУХАЙТЕСЬ ПРОТЯГОМ 3 ХВИЛИН Для поліпшення настрою потрібен лише короткий комплекс вправ. Навіть трьох хвилин буде достатньо,» - пише Келлі Макґонігал, психолог і викладач Стенфордського університету, у її останній книзі «Радість руху». Пані Макґонігал рекомендує віджиматися від стіни, танцювати, робити вправу «jumping jacks» . «Це спрацює, якщо ви робитимете приємні для вас рухи,» - пише психолог та, крім цього, радить рухатися під нотки музики, що надихає. «У будь-який момент, коли ви рухаєтеся, ваш серцевий ритм пришвидшується, а мозок виробляє нейромедіатор дофамін, або ж так званий гормон щастя. У результаті, ви почуватиметесь енергійними та сильними. Для мене особисто рух – це надія та радість». 

ВІЗЬМІТЬСЯ ЗА ДОМАШНІ ПРОЕКТИ Вичистіть свій дім, наклейте улюблені вирізки у записник, придбайте нову ковдру, повісьте на стіни витвори мистецтва. «Немає нічого складного в прибиранні та організації простору у вас вдома. Більше того, бажання зробити дім приємнішим місцем для вас та вашої сім’ї є одним із способів візуалізації щасливого майбутнього,» - говорить пані Макґонігал, чий TedTalk виступ про стрес переглянули близько 24-ох мільйонів разів. «Усі моменти, коли ви проявляєте конкретну дію, зв’язують вас із вашою ідеєю уже реалізованою в майбутному. Іншими словами, дія породжує надію. Ваша дія – це піклування як про ваше майбутнє, так і про вас у цьому моменті.» 

ПРАКТИКА «FIVE-FINGER-BREATHING» (Техніка дихання "П'ять пальців") Ця проста практика є надзвичайно дієвою. Дітей часто навчають її, щоб допомогти їм заспокоїтися під час сильного стресу. Пан Брюер пояснює цю техніку у його авторському відео: практика, залучаючи кілька відчуттів одночасно, витісняє тривожні думки. Крок 1: Тримайте руку перед собою; пальці розведіть. Крок 2: Використовуючи вказівний палець протилежної руки, промалюйте контур витягнутої руки, починаючи від зап’ястя, рухаючись вгору до мізинця. Крок 3: Коли ви промальовуєте контур вверх до мізинця - вдихайте. Коли ви промальовуєте контур вниз від мізинця – видихайте. Знову ж, коли ви піднімаєтеся вверх по безіменному пальцю - вдихайте. Коли ви опускаєтеся - видихайте. Крок 4: Продовжуйте палець за пальцем, поки не обведете всю долоню. Тепер повторіть процес, та вже у протилежну сторону, починаючи від великого пальця назад до вашого мізинця. Не забувайте вчасно вдихати та видихати. 

ШУКАЙТЕ КОНТАКТ З ПРИРОДОЮ Проводьте час надворі, спостерігайте за птахами, гуляйте поміж деревами, а особливо, звертайте увагу на деталі природи. Недавні дослідження показують, що свідоме сприйняття чудес природи при ходьбі позитивно впливає на наше психічне здоров’я. Численні дослідження стверджують, що проведення часу на природі та прогулянки стежками поміж тихих дерев можуть призвести до значних поліпшень психічного здоров’я та навіть фізичних змін мозку. У мандрівників мозок "тихіший": сканування показують слабший приплив крові до частини мозку, яка відповідає за глибокі роздуми. Деякі дослідження показують, що навіть перегляд фотографій, на яких є зелень та природа, може покращити ваш настрій. Наш мозок, схоже, надає перевагу зеленим просторам. Одне невеличке дослідження показало, що спортсменам, які займалися в кімнатах зеленого кольору, було простіше робити вправи. Вони були в кращому настрої, ніж спортсмени, які займалися у сірих або червоних кімнатах. 

ДОСЛІДІТЬ СВОЮ ДІАФРАГМУ Багато людей дихають поверхнево: коли ми вдихаємо, наші плечі піднімаються та опускаються. Проблема в тому, що наша діафрагма у такому випадку залишається незадіяною. Щоб краще розслаблятися, навчіться дихати не вертикально (у верхню частину легень), а горизонтально (у нижню частину легень). Вдихаючи, контролюйте позицію живота та виштовхуйте його вперед. У цьому випадку, діафрагма активно працює, а ваш організм отримує більше кисню, адже ви використовуєте всю глибину легень. «Дихання у зону плечей залучає активність додаткових м’язів. У свою чергу, це призводить до пришвидшення пульсу, підвищення кров’яного тиску та вироблення наднирниками більшої кількості кортизолу (гормон стресу),» - стверджує Беліса Враніч, клінічний психолог та автор книги «Дихання для воїнів». «Якщо ж ви дихатимете діафрагмою, то будете спокійнішими». 

ПОЛЮБІТЬ ВІДВОЛІКАТИСЯ Дайте своєму розуму відпочити, переглянувши декілька милих відео з кошенятами в YouTube або будь-які інші цікавинки в Інтернеті. Команда The New York Times навіть розробила веб-сайт, який допомагає заспокоїтися та відволіктися від тривожних президенських виборів та пандемії. На сайті ви зможете знайти цифровий стрес-м’яч, віртуального собаку, який вам заспіває колискову, та репортера інфекційних хвороб Times Дональда Макнейла молодшого, що дасть вам оптимістичні новини про винайдення вакцини від коронавірусу.

 НАСОЛОДІТЬСЯ АРОМАТОМ ЕФІРНИХ ОЛІЙ Прийміть лавандову ванну для ніг, запаліть запашну свічку або очистіть апельсин у кімнаті, щоб його запах розповсюдився. Дослідження 141 вагітної жінки показало, що розтирання або замочування ніг кремом лаванди значно зменшує тривожність, стрес і депресію. Інше дослідження, проведене на 200 пацієнтах стоматологів, показало, що ароматерапія апельсином або лавандою допомагає їм розслабитися перед сеансом. Більше того, лавандові ванни знижують рівень кортизолу у немовлят. Навіть антидепресанти працюють краще в поєднанні з лавандовою терапією. 

ПРИЙМІТЬ СИТУАЦІЮ Прийняття результатів виборів не означає, що потрібно здаватися, якщо вони вас не задовільнили. Навпаки, факт полягає у тому, що, прийнявши ситуацію, ви будете діяти та змінювати те, що вас не влаштовує, значно ефективніше. «Наше занепокоєння походить від бажання мати щось інше,» - каже пані Вільямс. «Після виборів буде наступний день, а тоді ще інший день. Ми повинні бути присутніми там, де ми є, навіть якщо нас не все влаштовує». Подумавши про історію та тих, хто у минулому стикався з нездоланними, здавалося б, труднощами, допоможе вам цінувати теперішній момент, прийняти теперішні події та будувати плани, спрямовані на зміни. Автор: Tara Parker-Pope Ресурс: The New York Times Переклад : Психологічна студія Сенс спільно з Вікторією Сливкою

⛔️ Емоційна втома від війни: що це таке та що з нею робити

Війна триває вже більше 100 днів, і, звичайно, жоден з нас не був до цього готовий. Ми вірили, що жах скінчиться швидко, але доля має на це свої плани. Зараз багато людей вже відчувають втому від жахливих подій. І цей емоційний стан є абсолютно нормальним.

❕ В той же час багато людей відчувають провину за такі думки (спойлер: не треба так, адже ці почуття є повністю нормальними для всіх людей без виклчення при проживанні критично важкої, стресової та ненормальної ситуації)

Сьогодні розбираємося з тим, що це взагалі за відчуття таке - втома від війни, звідки воно взялося, чому не варто відчувати провину за свої почуття та як полегшити свій психологічний стан. 

😢 Втома від війни - чому це трапляеться?

Спочатку ми переживали сильні емоційні, потрясіння: тривога, стрес, страх, напруга.

З часом краще не ставало, адже потім до цього лише додавалися:

▫️ Непередбачуваність та невизначеність;

▫️ Неможливість будувати довгострокові плани;

▫️ Горе від втрат (близької людини, роботи/бізнесу, доходу, житла та способу життя);

▫️ Сумування та переживання про те, що ваш світ не буде як раніше;

▫️ Iнформацiя, що змінюється;

▫️ Невідомі закони, правила нової країни або новi умови життя в Україні.

⛔️ Це перенавантаження від великого масштабу проблем та змін. Рятуючи та захищаючи нас, системи організму працювали на повну потужність із самого початку.

Зараз приходить емоційна зміна - втома, емоційне вигорання від війни.

Втрат та переживань багато, а зрозумілого результату ще немає. І майбутнє також поки не є на 100% зрозумілим. Нашої енергії вже значно менше, ми відчуваємо відсутність настрою та апатію. 

🧐 Що можна зробити з хорошого ставлення до себе та бажання жити далі? Що можна зробити, щоб бути в енергії не лише для себе, а й для своїх коханих та близьких?

🟢 Перше: просте, очевидне. швидкоефективне i важливе! Це подбати про свою фізику, своє тіло.

Існує багато варіантів і, можливо, ви і самі знаєте, що для вас працює. Спати, гуляти, дихати, харчуватися, споглядати, розслабляти тіло та тримати його активним за допомогою фізкультури.

🟢 Придумайте собі хоча б одну стабільність. Наприклад, як би не пройшов ваш день, лягайте спати в один і той же час (навіть якщо не можете відразу заснути). Таким чином у вас виникає структурність, системність, стабільність. Ефективність від цього значно вища, ніж вам може здатися на початку. 

🟢 Цінність Віри. У важкий період, коли опори залишилися у минулому, а нові ще не сформованi, підтримати може Віра. В piзному сенсі: віра в Бога, в країну, віра в себе, свої можливості та сили, віра у щось більше, що може нас тримати.

🟢 Зробіть вправу: треба лягти, можна заплющити очі та уявити, що ви тримайтесь на воді. Під вами глибокий океан, дна не видно. Але ви відчуваєте, знаєте, що вас вода тримає. Що ви в безпеці, є невідомість у темній воді, але i є сила води, яка штовхає тіло вгору і дозволяє лежати і відчувати розслаблення. Щось більше і могутнє за вас, вас тримає, а ви йому дозволяєте.

🟢 Виділяйте з середини на зовнi свої почуття. Розмовляйте та розділяйте свої переживання з друзями, психотерапевтом. Творіть: малюйте, співайте, вишивайте, готуйте, все що завгодно. 

🟢 Шукайте нові сенси. Перевiряйте чи колошнi ще важливi. Розмірковуйте без натиску на себе та без очікування відповіді відразу. Навіщо та що ви хочете робити? Що подобається та цікаво?

🌿 Допис підготувала медичний психолог, психотерапев Маргарита Дудорова

💜 Страх перед майбутнім - це нормально.

 У нас може бути страх, але ми боремося, робимо усе для перемоги, творимо життя – діємо та живемо з надією.  

Зверніть увагу: слово "надія" – це те, що кличе нас "на-дію". Налаштуйтесь на перемогу, віднайдіть своє місце у строю та дійте. Тоді настрій покращиться. Тобто потрібно віднайти корисні, помічні думки, спланувати діяльність, не бути пасивними.

😔 Не треба ставити життя на паузу і казати: "Закінчиться війна – будемо жити". Так ми втрачаємо сьогоднішній день, а в житті не можна ні дня втрачати, воно безцінне. Завтра ще немає, учора – вже немає. Сьогодні – єдина сцена, на якій відбувається життя. Тому важливо не згаяти цей день. Щодня потрібно думати: "Так, є виклики, але як прожити цей день найсвітліше, як вкласти у нього найбільше любові, доброї праці та стосунків?".

Інша крайність – це жити сьогодні і нічого не робити з думкою про завтра. Коли ми, наприклад, не будемо садити город, вчитися, а раптом ЗНО скасують. Це помилково. Майбутнє теж народжується сьогодні. 

Філософія життя на війні полягає в балансі – жити сьогодні, але з думкою про завтра. Прийняти, що завтра невідоме, але ми робимо все, що в наших силах. Маємо не тільки план А, але й план Б. А за потреби ми й В придумаємо. Ми не відмовляємось планувати і будувати майбутнє, зокрема довготермінові плани.

Життя є великою цінністю, його не можна змарнувати. 

Це лише кілька цитат Олега Романчука, психотерапевта та дитячого психіатра.

Самозвинувачення

🤦‍♀️Відчувати відповідальність за травму, яка з вами сталась, за сексуальне насильство, яке зазнали, чи те, що не змогли відвернути смерть близької людини - це поширена реакція. Ви можете відчувати себе винними, коли нічого насправді від вас не залежало. Чому так відбувається?

Що таке самозвинувачення?

🔴Багато постраждалих, або тих хто вижив у трагічній події відчувають, що звинувачують себе в тому, що сталося, відчувають провину або соромляться.

🔴З цим почуттям сорому, провини та самозвинуваченням дуже важко впоратися. Але знайте, якщо у вас таке відчуття, ви не самотні – це справді поширена реакція.

Ви можете відчувати:

🔺“Я сам(-а) на це напросився (-лась)”.

🔺“Так мені і треба”.

🔺“Якби я зробив (-ла) щось по-іншому, то цього б не сталося”.

🔴Ці почуття можуть заважати говорити про те, що сталося, і отримати підтримку, яку насправді так потребуєте.

🟢Пам'ятайте - це була не ваша вина і ви невинні. Єдина людина, яка винна в тому, що сталося, - це злочинець. Якщо сталась трагічна подія, то ви діяли інстинктивно, ніяких інших логічних рішень ви прийняти не могли - так влаштований наш мозок, це дуже древній захисний механізм.

Як розпізнати самозвинувачення? 

✅Варто навчитися розпізнавати, коли ваші думки стають самозвинувачувальними. Як тільки ви розпізнаєте ці моделі мислення, ви зможете кинути виклик їм і змінити.

❗️Зверніть увагу на думки, які звучать приблизно так:

🔺“Я мав (мала) би...” 

🔺 "Я не повинен(-на) був(-ла)…" 

🔺"Якби я… то цього б не сталося". 

🔺"Я заслужив(-ла) це". 

🔺"Я напросився(-лась) на це". 

🔺"Я дозволив(-ла) цьому статися".

🌀Ви можете помітити, що ці думки мають певну закономірність, або ви часто повторюєте одне й те ж саме. Або ви можете помітити, що ці думки виникають у певних ситуаціях - наприклад, якщо ви чимось засмучені, або якщо щось нагадує вам про те, що сталося.

Як перестати звинувачувати себе?

🟢Думайте про себе як про друга 

Подумайте про себе: «Якби (по)друг(-а) розповів(-ла) мені цю історію, я б звинуватив(-ла) його/її? Чи я б вважала, що вони повинні були зробити щось по-іншому?”

Часто ми можемо бути добрішими до своїх друзів, ніж до себе. Спробуйте сказати собі, що б ви сказали другові в подібній ситуації. Ви навіть можете записати це в листі або в щоденнику.

🟢 Подумайте, що сказав би вам хороший друг 

Подумайте про когось, кому ви довіряєте і з ким завжди можете поговорити. Що б вони сказали? Якщо ви готові, можете зателефонувати і справді домовитися про зустріч та поговорити.

🟢Порівняйте докази 

Напишіть список аргументів, які підтверджують вашу думку про самозвинувачення, а потім напишіть список аргументів проти вашої думки. Порівняйте два списки й подивіться, чи викликають вони у вас різні відчуття.

🟢 Скажіть собі: «Ти помиляєшся!»

 Щоразу, коли у вас з’являється думка про самозвинувачення, скажіть їй: «Ти помиляєшся!» Це також може допомогти придумати аргумент проти цієї думки.

Наприклад: Якщо ви думаєте: «Я повинен був(-ла) зробити інакше» – ви можете сказати «Я не міг (могла) зробити інакше через автоматичну реакцію мого тіла на небезпеку – це не моя вина» Ви навіть можете спробувати сказати це вголос, дивлячись у дзеркало.

Спочатку це може бути важко, тому ви можете почати з того, що вимовте це у своїй голові. Потім практикуйтеся щодня, поки не зможете сказати це вголос, і зрештою повірите.

🗣Але найефективніший спосіб побороти сором чи самозвинувачення - це поговорити з кимось, хто підтримає вас: не засуджує, буде слухати і вірити вам. Ми знаємо, як це може бути важко.

🙏Спілкування з кимось може справді допомогти – ви можете зв’язатися з нашими психологами чи психотерапевтами.

Болісне відчуття самотності: як допомогти підлітку його подолати?

Діти почувають себе розгубленими, самотніми. Ті хто поїхав і ті, хто залишився можуть переживати сильний сум за живим спілкуванням, шкільним дозвіллям, гуртками, подіями. Ми можемо не пам'ятати що саме відбувалось, але емоційний відбиток переживання нагадує про те, як було класно, тепло, добре. 

☝🏻 Пам'ятаємо, що підлітковий вік — це вік міжособистісного спілкування, що поклик френдитися обумовлений природою. 

І тому, коли діти засмучені або обурені змінами, це нормальна реакція на позбавлення важливого і цікавого для них. 

Як допомогти?

💚 Слухати, розділяти їх емоції. Спілкуватися з людьми навколо, за бажанням запросити когось до себе, відвідати якісь захід спільно. Все це буде демонструвати дитині модель знайомства, спілкування.

💚 Ми можемо допомогти наважитися написати другові або подрузі і зустрітися в онлайн. Або навіть якщо нічого не хочеться дитині, просто побути поруч з нею емоційно, емпатійно приймати все, що переживає дитина. В складні моменти, діти вразливі, потребують більше уваги, більше турботи.

💚 Дорослі діти можуть просити бути з ними довше, разом пройтися, ставити одні і ті самі питання, попросити поспати біля вас, обрати їжу із товарів дитячого харчування тощо. Це нормальні тимчасові прояви, які потребують додаткової уваги і турботи. Дитину потрібно «доколисати», дати відчуття безпеки через емпатію і турботу. 

😔 Якщо ви бачите, що дитина тривалий час не може прийти до тями після травмуючих подій та спостерігаєте депресивну симптоматику, не соромтеся звернутись до психологів. Київський Дворик працює онлайн та очно — записатись на консультацію можна через особисті або за телефоном.

Конфлікт

Як подолати стрес

Рекомендації для поліпшення емоційного клімату в сім'ї

Ігри на зняття агресії

Булінг для батьків  

 Емоційні порушення в дитячому віці

Як потурбуватися про себе

Як говорити з дітьми про війну

Як підтримати дитину, коли довелося перїхати

Як підтримати дітей цей непростий час війни

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Спілкуючись з дітьми, неохідно частіше нагадувати собі:

1. Перед нами — діти.

2. Вони поводять себе як діти.

3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.

4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов’язки і любимо дітей, незважаючи на їхні витівки, вони, подорослішавши, виправляються.

5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо, моя любов умовна, діти її не відчувають. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їх, поводитись більш зріло.

6. Якщо, перш ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їх бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся — вимоги надто високі». А в результаті — невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.
7. Якщо ми любимо їх, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше — ЛЮБИТИ!

 Розрізняють чотири стадії розвитку психологічної залежності від комп'ютерних ігор

1.     Стадія легкого захоплення. Після того, як дитина один або кілька разів пограла у рольову комп'ютерну гру, їй починають подобатися комп'ютерна графіка, звук, сам факт імітації реального життя або якихось фантастичних сюжетів. Комп'ютер дає змогу дитині наблизитися до реалізації цих мрій. Починає реалізовуватися неусвідомлювана потреба у прийнятті ролі. Вона дістає насолоду, граючи в комп'ютерну гру, її супроводжують позитивні емоції. Дитина прагне повторити дії, що задовольняють потреби. Унаслідок цього людина починає грати, вже не випадково опинившись за комп’ютером, прагнення ігрової діяльності стає цілеспрямованим. Однак специфіка цієї стадії в тому, що гра в комп'ютерні ігри має швидше, ситуаційний, аніж систематичний характер, Стійка, постійна потреба в грі на цій стадії несформована гра не є значущою цінністю для дитина.

2. Стадія захопленості. Фактором, що свідчить про перехід дитина на цю стадію формування залежності, є поява нової потреби – комп'ютерні ігри. Гра в комп'ютерні ігри на цьому етапі набуває систематичного характеру. Якщо дитина не має постійного доступу до комп'ютера, можливі досить активні дії щодо усунення обставин, які перешкоджають задоволенню потреби.

3. Стадія залежності. Приблизно 10-14 % гравців є “запеклими”, тобто перебувають у стадії психологічної залежності від комп'ютерних ігор. 

ПЕРШІ ОЗНАКИ КОМП'ЮТЕРНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ: 

 1. Пропуски шкільних занять через комп'ютерну гру вдома або відвідування комп'ютерного клубу;

2. Просиджування біля комп'ютера у нічний час;

3. Приймання їжі під час комп'ютерної гри;

4. Асоціювання себе з героями комп'ютерних ігор;

5. Відсутність інших захоплень, крім комп'ютерних ігор;

6. Віддавання переваги комп'ютерним іграм, а не спілкуванню;

7. Загальний час проведений за грою, перевищує час виконання домашніх завдань, прогулянок, спілкування з батьками і однолітками, інших захоплень;

8. Дитина не уявляє, чим себе зайняти, коли комп'ютер зламався;

9. Конфлікти з батьками та їх шантажування у відповідь на заборону проводити час за комп'ютером.

🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀

Якщо Ваші діти хочуть відвідувати Інтернет,

Вам потрібно виробити разом з ними угоду по використанню Інтернету

Дозволяючи дитині доступ до мережі, не забудьте чітко сформулювати

відповіді на наступні запитання:

- Які сайти можуть відвідувати Ваші діти і що вони можуть там робити?

- Скільки часу діти можуть проводити в Інтернеті?

- Що робити, якщо Ваших дітей щось турбує при відвідуванні Інтернету?

- Як захистити особисті дані?

- Як слідкувати за безпекою?

- Як поводити себе ввічливо?

- Як користуватися чатами, групами новин, службами повідомлень?

Не забудьте, що формально складена угода не буде виконуватися!

Не забувайте, Ви повинні перевіряти виконання угоди Вашими дітьми

🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀

                       

                       Лист-звернення дитини

«До найдорожчих мені людей — моїх батьків»

Не псуйте мене. Я чудово знаю, що я не повинен отримувати всього, про що прошу. Я просто перевіряю вас.

Не бійтеся виявляти твердість щодо мене. Я віддаю перевагу цьому. Це дозволяє мені знати міру і місце.

Не застосовуйте силу по відношенню до мене.” Інакше це навчить мене вважати, що сила — це все, що має значення.

Не давайте марних обіцянок. Це підірве мою довіру до вас.

Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю і роблю речі, які засмучують вас. Інакше я знову намагатимуся добитися такої «перемоги».

Не засмучуйтеся, якщо я говорю, що не люблю вас. Просто я хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили по відношенню до мене.

Не примушуйте мене відчувати себе малюком. Я компенсую це тим, що проводитимуся так, ніби я — «центр Всесвіту».

Не робіть для мене і за мене те, що я можу зробити сам. Якщо це відбудеться, я вимагатиму, щоб ви обслуговували мене завжди.

Не звертайте уваги на мої безглузді витівки. Ваша підвищена увага допоможе їх закріпити.

Не робіть мені зауваження у присутності інших людей. На зауваження я реагуватиму лише наодинці, без сторонніх.

Не намагайтеся мене повчати в конфліктній ситуації. Я все одно нічого не почую, а якщо почую, то не стану реагувати. Поговоріть зі мною тоді, коли ваш гнів поступиться місцем здоровому глузду.

Не намагайтеся мене весь час повчати. Ви здивувалися б, дізнавшись, як добре я знаю, що таке «добре» і що таке «погано».

Не примушуйте мене вважати, що помилки, зроблені мною, це — злочин. Я повинен навчитися робити помилки, не вважаючи при цьому,, що я ні на що не здатний.

Не прискіпуйтеся до мене і не бурчіть. Інакше мені доведеться прикинутися глухим, щоб якось захиститися.

Не вимагайте від мене пояснень з приводу моєї поганої поведінки. Я, дійсно, відразу не зможу її пояснити. Я спробую сам собі і вам пояснити свою поведінку, але на це треба час.

Не забудьте, що я розвиваюся, а значить, експериментую. Таким чином я вчуся. Примиріться, будь ласка, із цим.

Не оберігайте мене від наслідків моїх вчинків. Мені необхідно вчитися на власному досвіді.

Не відмахуйтеся від мене, якщо я ставлю вам прямі запитання. Інакше раптом можете виявити, що я перестав вас питати і шукаю потрібну інформацію там, де мені її пропонують.

Ніколи не вважайте, що вибачитися переді мною — нижче за вашу гідність. Ваше чесне вибачення і визнання своїх помилок викликає у мене теплі почуття до вас.

Не турбуйтеся про те, що ми проводимо дуже мало часу разом. Варто потурбуватися про те, як ми з вами його проводимо.

Не дозволяйте моїм страхам порушувати у вас тривогу. Інакше я дійсно злякаюся. Демонструйте мені вашу мужність і хоробрість.

Не забувайте, що мені потрібні ваші розуміння і підтримка.

Ставтеся до мене так, як ставитеся до своїх друзів. Я теж хочу бути вашим кращим другом.

Не забувайте, ваші добрі думки і теплі побажання, які ви даруєте мені, згодом повернуться до вас сторицею.

Пам’ятайте, що у вас є найбільше диво на світі.

Це диво я — ВАША ДИТИНА!

🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀

Пам'ятка для батьків

Ваш син або ваша донька виросли, але вони — ваші діти. Їхні помилки — це ваші безсонні ночі, гіркі сльози, відсутність радощів життя..

Пам'ятайте про це, коли уникаєте спілкування з ними, замовчуєте проблеми, приховуєте факти, які можуть призвести до трагедії...

Ви зобов'язані знати:

• З ким товаришує ваша дитина, в яких компаніях буває;
• Хто її найкращий друг або подруга;
• Де дитина проводить вільний час;
• Чим захоплюється та які інтереси має.

Ви повинні тривожитися, якщо ваша дитина: грубить вам, іде з дому, не повідомляючи вам про це, бреше вам; вимагає гроші, стає залежною від алкоголю, перестає спілкуватися з вами й не реагує на ваші зауваження.

Пам'ятайте: з найважчої ситуації є вихід, треба тільки спробувати знайти його!

🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀

Заповіді для батьків

1. Ніколи не займайтеся вихованням у поганому настрої.
2. Чітко визначте, чого саме ви вимагає від дитини, і поясніть це їй, а також довідайтеся, що вона думає з цього приводу.
3. Надайте дитині самостійності; виховуйте, але не контролюйте кожен її крок. Не підмінюйте виховання опікою.
4. Краще не підказуйте готового рішення, а вкажіть шляхи до нього й час від часу аналізуйте разом з дитиною її неправильні та помилкові кроки до мети.
5. Не пропустіть момент першого успіху.
6. Беріть участь у справах класу та школи. Дитині буде приємно, якщо школа стане частиною вашого життя: ваш авторитет підвищиться;
7. Не примушуйте багаторазово переписувати, повторювати. Поспостерігайте за особливостями розумової діяльності своєї дитини, з'ясуйте, що в неї виходить легко, а що дається важко. Порадьтеся з педагогом, як поліпшити пам'ять, розвинути зосередженість, організованість тощо.
8. Забезпечуйте дитину всім необхідним для навчання, створюйте атмосферу поважного ставлення до її праці, речей, навчальних справ.
9. Розумова праця складна, вимагає значних зусиль. Допомагайте дитині зберегти віру в себе.
10.Під час виконання домашньої роботи з дитиною не контролюйте діяльність вчителя.
11.Стримуйте в собі спокусу негайно використати будь-яку помилку дитини для її критики. Допомагаючи їй виконувати домашнє завдання, допускайте іноді навмисні помилки, щоб у дитини був шанс виправити вас, випробувати задоволення від виявлення помилки. Тільки так вона зможе усвідомити дію контролю, який поступово стане самоконтролем.
12.Перевіряйте домашнє завдання, особливо на першому етапі навчання, даючи при цьому дитині зрозуміти, що ви задоволені чи незадоволені нею.

Будьте впевнені: наступного разу вона дуже старатиметься, щоб заслужити вашої похвали.

🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀🕀

Поради батькам дітей з особливими потребами

1. Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як усі.
2. Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, котрі її теж потребують.
3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.
4. Організуйте свій побут так, щоб ніхто в сім'ї не відчував себе «жертвою», відмовляючись від свого особистого життя.
5. Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
6. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитися вами.
7. Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
8. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.
9. Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.
10. Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.
11. Звертайтеся до родин, у яких є діти.  Передавайте свій досвід і переймайте чужий.
12. Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє.